1 задача. Эксцентриситет орбиты Юпитера равен 0,048, а период обращения вокруг Солнца – 11,86 лет. Найти большую полуось орбиты Юпитера, перигельное и афельное расстояние.
2 задача. Эксцентриситет орбиты Меркурия равен 0,2056, а период обращения вокруг Солнца – 88 земных суток. Найти большую полуось орбиты Меркурия, перигельное и афельное расстояние
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
жизнь, отданная науке. воспитанник колледжа троицы кембриджского университета, занимавший там - кафедру более тридцати лет, холостяк, ньютон полностью отдал себя науке.
правда, его отнюдь нельзя назвать энциклопедистом. хотя времена леонардо да винчи с его потрясающей широтой интересов и деятельности прошли, в xvii в., несмотря на углублявшуюся специализацию знаний и наук, энциклопедисты еще были. лучшим примером того служит лейбниц (о нем ниже). однако сужение научных интересов ньютона во многом объяснялось у него напряжением и глубиной гения, равного которому не знала предшеству-ющая естествознания. основные направления его исследований — оптика, механика, астрономия, объединявшиеся у него — уже на основе — в единую науку, которую он вместе со своим веком именовал «натуральной философией» (philosophia naturalis).
даже по сравнению с галилеем и декартом ньютон демонстрировал исключительный дар прирожденного экспериментатора, умевшего ставить природе проникновенные вопросы, превратившего эксперимент в главное средство ее целеустремленного исследования. при этом от названных великих естествоиспытателей ньютон отличался умением точного осмысления проводимых экспериментов. уже в своих ранних «лекциях по оптике» (впервые читанных в названном колледже в 1669—1671 гг.) ньютон подчеркнул, что владение знанием — первое условие для всякого, кто хочет достичь сколько-нибудь значимого успеха в любом разделе «натуральной философии», будь то оптика, механика, астрономия, или мореплавание. сам ученый в процессе своих изысканий сделал эпохальное открытие дифференциального и интегрального исчисления. исследования в оптике ньютона к открытию дисперсии света (его различной преломляемости), без чего не был бы возможен такой значительный практический результат, как конструирование отражательного телескопа, дававшего значительно большее увеличение, чем телескоп галилея. этот научный подвиг сделал
ньютона (1672) членом лондонского королевского общества.
открытие дисперсии имело и огромное мировоззренческое значение. веками и тысячелетиями бесчисленное множество людей воспринимало свет и тьму как естественные, всегда наличные природные противоположности. множество философов античности (особенно принадлежавших к платоновско-неоплатонической линии) трактовали свет как едва ли не главную мировую субстанцию. света, как мы видели, играла первостепенную роль в ренессансной натурфилософии (особенно у патрици). даже декарт первую часть задуманного им естественно-научного сочинения «мир» (так и не осуществленного) назвал «трактат о свете». казалось, что нет более простой и устойчивой мировой субстанции, чем «белый свет». что же касается многих других цветов, то к аристотелю восходила идея, согласно которой каждый из них представляет определенное сочетание белого и черного цветов. теперь же опыты ньютона с преломлением цветов через призму неопровержимо убедили в сложности белой окраски света. белизна оказалась не первоначальной и простой, а составной от красного, желтого, синего, фиолетового и других цветовых оттенков.
еще большее научное и философское значение имели осмысление и формулировка ньютоном принципов нату-ральной философии, в которых он обобщил открытия коперника, галилея, кеплера, декарта. итогом этой грандиозной научной работы стали знаменитые « начала натуральной философии» (лондон, 1687, на лат. которые нередко называют самым произведением за всю естествознания. весьма показателен сам этот заголовок. учебник своей философии, большая часть которого трактовала вопросы , декарт назвал «начала философии». добавив теперь два ограничительных слова в этот картезианский заголовок, ньютон очертил тем самым предмет «натуральной философии». за таким изменением скрывались принципиальные отличия ньютонианской от картезианской, которые будут ясны нам из дальнейшего.
достигнув в названном произведении наивысших научных результатов, не прекращая других исследований (в частности, в области ) и в дальнейшем, автор «начал» в последующие десятилетия больше отдавался деятельности практического свойства. так, в 1695 г. он был назначен смотрителем, а с 1699 г.— директором лондонско- го монетного двора. с 1703 г. и до конца жизни ньютон — президент лондонского королевского общества. некоторое время он был и депутатом парламента