Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
ответ:Известна Самара и своими общественными и политическими деятелями. основатель и первый воевода Самары Григорий Осифович Засекин. Отец-основатель ряда русских крепостей на Волге, которые за четыреста с лишним лет превратились в огромные мегаполисы с сотнями тысяч жителей. Князь Григорий Осифович Засекин выполнял государеву волю, в связи с тем, что во второй половине XVI столетия границы Русского государства продвинулись далеко на восток и достигли Волги в ее среднем и нижнем течении. После взятия Казани в 1552 году и Астрахани в 1556 году Среднее Поволжье целиком вошло в состав Руси. Перед правительством встала важнейшая задача - укрепление восточных границ государства. С этой целью на Волге был построен ряд городов-крепостей. В их числе на левом берегу реки, у волжской излучины в 1586 году заложили и крепость Самару.
Самарский городской голова (1885—1891гг), председатель губернской земской управы (1891—1892гг), гласный городской думы (1892—1896гг) Петр Владимирович Алабин
В период пребывания Алабина в должности городского головы в Самаре построены и начали функционировать чугунолитейный завод Лебедева, маслобойный завод Вишнякова, типография Щелокова, Пастеровская станция, метеорологическая станция, городской водопровод, городской театр, спичечная фабрика «Волга», кирпичный завод Жукова, паровая мукомольная мельница Башкирова, кондитерская фабрика Гребежева, мыловаренный завод Уласова. Впервые в Самаре для освещения применили газ, начала действовать первая телефонная станция на 10 номеров, продолжалось строительство собора. Во время русско-турецкой войны передал знамя болгарскому народу, вышитое монахинями Иверского монастыря, чтобы послужить делу освобождения славян. Основатель краеведческого музея в Самаре.
Самарский губернатор (1853—1860г.г.) Константин Карлович Грот
Самым известным из дореволюционных самарских губернаторов считается Константин Карлович Грот (руководил нашим регионом с 12 мая 1853 года по 27 февраля 1860 года). При Гроте с его немецкой педантичностью и дотошностью в Самаре начались невиданные доселе работы по благоустройству городской территории (мощение улиц и устройство тротуаров, создание системы уличного освещения, открытие первого общественного места отдыха – Струковского сада, и многое другое). В нашем городе было открыто рекордное количество учреждений просвещения и культуры: деревянный театр на 550 мест, губернская мужская гимназия, женские приходские училища, духовная семинария, публичная библиотека, и так далее. Именно Грот впервые в истории Самары публично объявил борьбу со взяточничеством чиновников, за что заслужил среди простого народа неофициальное прозвище «Неподкупный».
Предводитель самарского дворянства (1884—1891г.г.) Григорий Сергеевич Аксаков, во время голода 1873 и 1880 г. г. лично занимался крестьянам
Седьмым главой Самарской губернии стал Григорий Аксаков, исполнявший эту должность с 20 января 1867 по 8 декабря 1871 года. Его отец Сергей Тимофеевич, был автором ряда повестей и рассказов, В том числе «Аленький цветочек», «Семейная хроника» и «Детские годы Багрова-внука». Самой большой заслугой Григория Аксакова перед нашей губернией считается открытие Самарского окружного суда, которое состоялось в ноябре 1870 года. Со своего поста Аксаков ушел по состоянию здоровья, после чего долгое время занимался благотворительностью и не раз избирался на общественные должности.
Там было очень много известных людей но это одни из самых известных
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
ответ:Известна Самара и своими общественными и политическими деятелями. основатель и первый воевода Самары Григорий Осифович Засекин. Отец-основатель ряда русских крепостей на Волге, которые за четыреста с лишним лет превратились в огромные мегаполисы с сотнями тысяч жителей. Князь Григорий Осифович Засекин выполнял государеву волю, в связи с тем, что во второй половине XVI столетия границы Русского государства продвинулись далеко на восток и достигли Волги в ее среднем и нижнем течении. После взятия Казани в 1552 году и Астрахани в 1556 году Среднее Поволжье целиком вошло в состав Руси. Перед правительством встала важнейшая задача - укрепление восточных границ государства. С этой целью на Волге был построен ряд городов-крепостей. В их числе на левом берегу реки, у волжской излучины в 1586 году заложили и крепость Самару.
Самарский городской голова (1885—1891гг), председатель губернской земской управы (1891—1892гг), гласный городской думы (1892—1896гг) Петр Владимирович Алабин
В период пребывания Алабина в должности городского головы в Самаре построены и начали функционировать чугунолитейный завод Лебедева, маслобойный завод Вишнякова, типография Щелокова, Пастеровская станция, метеорологическая станция, городской водопровод, городской театр, спичечная фабрика «Волга», кирпичный завод Жукова, паровая мукомольная мельница Башкирова, кондитерская фабрика Гребежева, мыловаренный завод Уласова. Впервые в Самаре для освещения применили газ, начала действовать первая телефонная станция на 10 номеров, продолжалось строительство собора. Во время русско-турецкой войны передал знамя болгарскому народу, вышитое монахинями Иверского монастыря, чтобы послужить делу освобождения славян. Основатель краеведческого музея в Самаре.
Самарский губернатор (1853—1860г.г.) Константин Карлович Грот
Самым известным из дореволюционных самарских губернаторов считается Константин Карлович Грот (руководил нашим регионом с 12 мая 1853 года по 27 февраля 1860 года). При Гроте с его немецкой педантичностью и дотошностью в Самаре начались невиданные доселе работы по благоустройству городской территории (мощение улиц и устройство тротуаров, создание системы уличного освещения, открытие первого общественного места отдыха – Струковского сада, и многое другое). В нашем городе было открыто рекордное количество учреждений просвещения и культуры: деревянный театр на 550 мест, губернская мужская гимназия, женские приходские училища, духовная семинария, публичная библиотека, и так далее. Именно Грот впервые в истории Самары публично объявил борьбу со взяточничеством чиновников, за что заслужил среди простого народа неофициальное прозвище «Неподкупный».
Предводитель самарского дворянства (1884—1891г.г.) Григорий Сергеевич Аксаков, во время голода 1873 и 1880 г. г. лично занимался крестьянам
Седьмым главой Самарской губернии стал Григорий Аксаков, исполнявший эту должность с 20 января 1867 по 8 декабря 1871 года. Его отец Сергей Тимофеевич, был автором ряда повестей и рассказов, В том числе «Аленький цветочек», «Семейная хроника» и «Детские годы Багрова-внука». Самой большой заслугой Григория Аксакова перед нашей губернией считается открытие Самарского окружного суда, которое состоялось в ноябре 1870 года. Со своего поста Аксаков ушел по состоянию здоровья, после чего долгое время занимался благотворительностью и не раз избирался на общественные должности.
Там было очень много известных людей но это одни из самых известных