В первой части рассказывается о старике Янбирде и старухе Янбике, волею судьбы, оказавшихся на затерянной земле. Они занимаются охотой на диких зверей. От пожилых супругов рождаются два сына — Шульген и Урал, что является традиционным мотивом тюрко-монгольского эпоса. Янбирде сообщает детям тайну существования Смерти (Улем), которая убивает людей, зверей и всё живое на земле.
От белой лебёдушки Хумай (дочь Самрау Урал-батыром, они узнают о существовании Родника жизни — Яншишмы. Янбирде советует сыновьям отыскать Яншишму и уничтожить Смерть. Первая часть завершается тем, что молодые батыры отправляются на поиски родника бессмертия.
Вторая часть сказания повествует о деятельности героев второго поколения — Шульгена и Урал-батыра. В ней подробно изображаются подвиги Урал-батыра и злодеяния его брата Шульгена, переметнувшегося в стан врагов. Заканчивается эта часть поражением дивов и драконов, возникновением в пучине моря гор из тел убитых героем врагов (Уральские горы), гибелью Урал-батыра за бессмертие природы[16].
Третья часть поэмы посвящена подвигам сыновей Урал-батыра, заселению уральской земли людьми, животными и птицами[17].
Эпос об Урале очень богат символами, архетипами коллективного бессознательного: ясновидящие драконы; старый премудрый ясновидящий дракон; Божественный ребенок Урал; могущественный спутник героя — космический конь Акбузат, в будущем Урала; семь драконов на небе — созвездие Большой Медведицы; дракон с большим ключом; волшебная палка; живой родник — живая вода; царь птиц — Самрау, который является мужем Солнца и Луны, в то же время отцом Хомай и Айсылу — этих удивительных символов Анимы; выбор девушкой Хомай для себя жениха (задает загадки, испытывает на верность, честность); космическая пара (или Божественный брак) Урала и Хомай, четверичность — 4 батыра, 4 сына (Хакмар тоже считает себя сыном Урала); удивительные говорящие и ведающие животные — олицетворение человеческих качеств (бык, лев, собака, сокол, птицы и т.п.); многозначный символ Заркум (охота на оленя является одной из бесчисленных аллегорий, обозначающих половой акт, змей — символ одновременно позитивный и негативный, может превратиться в человека); камень и его трансформация; огонь; Всемирный потоп; символ Смерти; числа — архетипы порядка (семерка — число планетарных богов древних, число семь символизирует семь звезд, планетарных божеств, которые, как утверждают алхимики, находятся в пещере в глубине земли; бессознательное использует число в качестве упорядочивающего фвозникновения сознания); символы Тени — пещера, подземелье, спуск в глубокий источник, кровь в ракушках как символы дурного духа, вспыльчивого гнева и чувственных пристрастий; Урал-гора как символ самости, символ становления целостной личности; жертвоприношение злому царю Катилу, тема жертвы батыра или смерти героя (которая необходима для излечения от гордости, гордыни, показывающей самое себя). Женитьбы Урала, когда уходит детская безответственность при вступлении в общество; болезненное подчинение дисциплине; архетипы Тени (Шульген), Анимы, Анимуса, Старого мудреца и другие, которые связывают воедино мир сознания и мир бессознательного, являются средствами “духовного возрождения”
Китаї він називається Святом Весни і відзначається в період між 21 січня і 21 лютого, тоді коли місяць завершує свій повний цикл, і настає молодик. Урочистості тут тривають 15 днів і закінчуються Святом ліхтарів. У заходах беруть участь і дорослі, і діти. З самого ранку люди прибираються в будинку, оскільки вважають, що чистота - це не місце для злих духів. На вулицях в цей час рябить в очах від яскравих святкових вогнів. Ввечері люди збираються в тісному сімейному колі на вечерю, де дарують здебільшого не подарунки, а червоні конвертики з грошима. Навіть дітям і колегам по роботі прийнято підносити такі презенти. Коли стемніє, люди виходять на вулицю, щоб запускати святкові феєрверки. Жителі цієї країни вірять в древню легенду про страшне чудовисько Нянь, яке приходило під Новий рік, щоб з'їсти у людей всю худобу, припаси і зерно, а іноді і дітей. Одного разу люди побачили, як Нянь злякався дитини, одягненого в червоний одяг. І відтоді в це свято прийнято одягати червоне святкове вбрання та розвішувати біля своїх осель червоні ліхтарики, щоб відлякати звіра.
Новий рік є одним з найпопулярніших свят не тільки в Україні, а й майже по всьому світу. Але кожна нація має свої традиції святкування. Українські Новини зібрали інформацію про те, які традиції святкування Нового року вкоренилися саме в Україні.
Українці святкували Новий рік першого січня не завжди. У різні часові проміжки відзначали Новий рік у березні і навіть вересні. З самого початку святкування Нового року українці робили це навесні. Цей звичай був пов'язаний з тим, що природа наново відроджується навесні і починається новий сільськогосподарський сезон. А в XV столітті Православна церква прийняла греко-візантійський обряд, тоді початок року наступав першого вересня. У цей же час та частина України, яка перебувала у складі Великого князівства Литовського, відзначала Новий рік першого січня, за католицьким звичаєм.
Весь християнський світ став зустрічати Новий рік першого січня після того, як було введено григоріанське літочислення. Цар Петро І ввів своїм указом святкування Нового року першого січня на території сучасної України 1700 році. Також цар ввів такі традиції як прикрашання новорічної ялинки, гучні святкування і маскаради.
Багато наших предків вірили, що в новорічну ніч Бог чує всі прохання. 31 грудня накривали пишний сімейний стіл, тому вечір цього дня називався щедрим. Також в новорічну ніч проводили різні обряди, спрямовані на захист домашньої худоби і хороший урожай. Такі обряди обов'язково проводив господар будинку, який звертався до дерев і тварин із закликами до родючості.
В первой части рассказывается о старике Янбирде и старухе Янбике, волею судьбы, оказавшихся на затерянной земле. Они занимаются охотой на диких зверей. От пожилых супругов рождаются два сына — Шульген и Урал, что является традиционным мотивом тюрко-монгольского эпоса. Янбирде сообщает детям тайну существования Смерти (Улем), которая убивает людей, зверей и всё живое на земле.
От белой лебёдушки Хумай (дочь Самрау Урал-батыром, они узнают о существовании Родника жизни — Яншишмы. Янбирде советует сыновьям отыскать Яншишму и уничтожить Смерть. Первая часть завершается тем, что молодые батыры отправляются на поиски родника бессмертия.
Вторая часть сказания повествует о деятельности героев второго поколения — Шульгена и Урал-батыра. В ней подробно изображаются подвиги Урал-батыра и злодеяния его брата Шульгена, переметнувшегося в стан врагов. Заканчивается эта часть поражением дивов и драконов, возникновением в пучине моря гор из тел убитых героем врагов (Уральские горы), гибелью Урал-батыра за бессмертие природы[16].
Третья часть поэмы посвящена подвигам сыновей Урал-батыра, заселению уральской земли людьми, животными и птицами[17].
Эпос об Урале очень богат символами, архетипами коллективного бессознательного: ясновидящие драконы; старый премудрый ясновидящий дракон; Божественный ребенок Урал; могущественный спутник героя — космический конь Акбузат, в будущем Урала; семь драконов на небе — созвездие Большой Медведицы; дракон с большим ключом; волшебная палка; живой родник — живая вода; царь птиц — Самрау, который является мужем Солнца и Луны, в то же время отцом Хомай и Айсылу — этих удивительных символов Анимы; выбор девушкой Хомай для себя жениха (задает загадки, испытывает на верность, честность); космическая пара (или Божественный брак) Урала и Хомай, четверичность — 4 батыра, 4 сына (Хакмар тоже считает себя сыном Урала); удивительные говорящие и ведающие животные — олицетворение человеческих качеств (бык, лев, собака, сокол, птицы и т.п.); многозначный символ Заркум (охота на оленя является одной из бесчисленных аллегорий, обозначающих половой акт, змей — символ одновременно позитивный и негативный, может превратиться в человека); камень и его трансформация; огонь; Всемирный потоп; символ Смерти; числа — архетипы порядка (семерка — число планетарных богов древних, число семь символизирует семь звезд, планетарных божеств, которые, как утверждают алхимики, находятся в пещере в глубине земли; бессознательное использует число в качестве упорядочивающего фвозникновения сознания); символы Тени — пещера, подземелье, спуск в глубокий источник, кровь в ракушках как символы дурного духа, вспыльчивого гнева и чувственных пристрастий; Урал-гора как символ самости, символ становления целостной личности; жертвоприношение злому царю Катилу, тема жертвы батыра или смерти героя (которая необходима для излечения от гордости, гордыни, показывающей самое себя). Женитьбы Урала, когда уходит детская безответственность при вступлении в общество; болезненное подчинение дисциплине; архетипы Тени (Шульген), Анимы, Анимуса, Старого мудреца и другие, которые связывают воедино мир сознания и мир бессознательного, являются средствами “духовного возрождения”
Китаї він називається Святом Весни і відзначається в період між 21 січня і 21 лютого, тоді коли місяць завершує свій повний цикл, і настає молодик. Урочистості тут тривають 15 днів і закінчуються Святом ліхтарів. У заходах беруть участь і дорослі, і діти. З самого ранку люди прибираються в будинку, оскільки вважають, що чистота - це не місце для злих духів. На вулицях в цей час рябить в очах від яскравих святкових вогнів. Ввечері люди збираються в тісному сімейному колі на вечерю, де дарують здебільшого не подарунки, а червоні конвертики з грошима. Навіть дітям і колегам по роботі прийнято підносити такі презенти. Коли стемніє, люди виходять на вулицю, щоб запускати святкові феєрверки. Жителі цієї країни вірять в древню легенду про страшне чудовисько Нянь, яке приходило під Новий рік, щоб з'їсти у людей всю худобу, припаси і зерно, а іноді і дітей. Одного разу люди побачили, як Нянь злякався дитини, одягненого в червоний одяг. І відтоді в це свято прийнято одягати червоне святкове вбрання та розвішувати біля своїх осель червоні ліхтарики, щоб відлякати звіра.
Новий рік є одним з найпопулярніших свят не тільки в Україні, а й майже по всьому світу. Але кожна нація має свої традиції святкування. Українські Новини зібрали інформацію про те, які традиції святкування Нового року вкоренилися саме в Україні.
Українці святкували Новий рік першого січня не завжди. У різні часові проміжки відзначали Новий рік у березні і навіть вересні. З самого початку святкування Нового року українці робили це навесні. Цей звичай був пов'язаний з тим, що природа наново відроджується навесні і починається новий сільськогосподарський сезон. А в XV столітті Православна церква прийняла греко-візантійський обряд, тоді початок року наступав першого вересня. У цей же час та частина України, яка перебувала у складі Великого князівства Литовського, відзначала Новий рік першого січня, за католицьким звичаєм.
Весь християнський світ став зустрічати Новий рік першого січня після того, як було введено григоріанське літочислення. Цар Петро І ввів своїм указом святкування Нового року першого січня на території сучасної України 1700 році. Також цар ввів такі традиції як прикрашання новорічної ялинки, гучні святкування і маскаради.
Багато наших предків вірили, що в новорічну ніч Бог чує всі прохання. 31 грудня накривали пишний сімейний стіл, тому вечір цього дня називався щедрим. Також в новорічну ніч проводили різні обряди, спрямовані на захист домашньої худоби і хороший урожай. Такі обряди обов'язково проводив господар будинку, який звертався до дерев і тварин із закликами до родючості.