Давайте создадим функцию которая будет выбирать случайный образом 2 счастлых билета из списка. И определять победителя в лотерее. Напомним, что выбор случайный образом из списка осуществляется функцией choice() ticket1 = random.choice(tickets) Обязательно учтите, что 2 одинаковых билета в лотерее выпасть не может
( переведёшь потом с русского на Украинский .
1. Стихотворение Пушкина 19 октября 1825 вызывает у меня смешанные чувства. Когда начинаешь читать произведение, проникаешься печалью, грустью, настольгией. Возникают мысли, что тебе жалко главного героя, его сложившуюся ситуацию.
2. Произведение передаёт в первой части о сожаление Пушкина, что он не смог приехать на встречу со своими близкими друзьями. Но потом, как будто осмыслив все, он понимает, что это не конец. И заканчивает произведение с яркой надеждой встретиться с ними в следующем году.
Объяснение:
И это заставляет чувствовать тебя облегчение, а настроение пронизано грустью и радостью, которые поочерёдно сменяют друг друга.
3. Ритм в строчках:
" Бог вам, друзья мои,
В заботах жизни, царской службы."
Стихотворение А.С.Пушкина написано пятистопным ямбом-это когда в каждой строчке есть 5 гласных, которые выделяются ударением при произношении . Ритм и рифмовка хорошо передаётся грусть и радость стихотворения, которые могут поочередно сменять друг друга.
4. Мне больше всего запомнились строки обращения Пушкина к своим друзьям из лицея:
" Друзья мои, прекрасен наш союз!
Он, как душа, неразделим и вечен-
Непоколебим, свободен и беспечен,
Срастался он под сенью дружных муз,
Куда бы нас не бросила судьбина
И счастие куда б ни повело,
Всё те же мы: нам целый мир чужбина,
Отечество нам Царское Село..."
Потому что это красиво звучит, похоже на радостный призыв Пушкина не забывать о Царском Селе, помнить, что оно-главный их дом, где они выросли и жили.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення: