---В 1950 году французские этнографы Марсель Гриоль и Жермена Дитерлен опубликовали статью, посвященную мифологии догонов - небольшого африканского народа, обитающего на территории нынешней Республики Мали. Догонские мифы свидетельствовали, что этот народ еще в древние времена знал о свойствах и траектории движения невидимого вооруженным взглядом спутника
---Имена Матери Сырой Земли и Великой Богини-Матери используются как синонимы. Это не случайно, ибо отражает реальную логику исторического процесса и развития древнейших традиций. Образ Матери Сырой Земли - более поздний. Он возник и оформился в виде
---Мифические кентавры - результат недоразумения. Люди, никогда прежде не видевшие коня, приняли всадников, тоже никогда прежде невиданных, за чудовище - получеловека-полуживотное. Старое и, надо сказать, малоубедительное объяснение, хотя события, относящиеся к другим временам и случившиеся под другими небесами, казалось бы, его подтверждают
---
Преданиями о подземных царствах и подземных жителях перенасыщен фольклор разных стран и разных народов. Есть ли в этих легендах рациональное зерно? Скорее всего есть! Дыма без огня не бывает
Закривши очі, Том продовжував бачити її в темряві. Ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. А світ був мовчазний... Так закінчується оповідання. Страшна кінцівка, безутішна, як темна ніч... Але автор ніби залишає шматочок надії. Вона, надія, живе в серці дитини. Воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. Наполегливо звучить в цьому оповіданні думка Достоєвського "Краса врятує світ". Бредбері стверджує, що у людства є надія. І вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. Але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. Сучасність лякає мене привидами — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. Не дай нам, Боже, дожити до таких часів!
---В 1950 году французские этнографы Марсель Гриоль и Жермена Дитерлен опубликовали статью, посвященную мифологии догонов - небольшого африканского народа, обитающего на территории нынешней Республики Мали. Догонские мифы свидетельствовали, что этот народ еще в древние времена знал о свойствах и траектории движения невидимого вооруженным взглядом спутника
---Имена Матери Сырой Земли и Великой Богини-Матери используются как синонимы. Это не случайно, ибо отражает реальную логику исторического процесса и развития древнейших традиций. Образ Матери Сырой Земли - более поздний. Он возник и оформился в виде
---Мифические кентавры - результат недоразумения. Люди, никогда прежде не видевшие коня, приняли всадников, тоже никогда прежде невиданных, за чудовище - получеловека-полуживотное. Старое и, надо сказать, малоубедительное объяснение, хотя события, относящиеся к другим временам и случившиеся под другими небесами, казалось бы, его подтверждают
---
Преданиями о подземных царствах и подземных жителях перенасыщен фольклор разных стран и разных народов. Есть ли в этих легендах рациональное зерно? Скорее всего есть! Дыма без огня не бывает
твір-мініатюру "Моє враження від новели "Усмішка"
Закривши очі, Том продовжував бачити її в темряві. Ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. А світ був мовчазний... Так закінчується оповідання. Страшна кінцівка, безутішна, як темна ніч... Але автор ніби залишає шматочок надії. Вона, надія, живе в серці дитини. Воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. Наполегливо звучить в цьому оповіданні думка Достоєвського "Краса врятує світ". Бредбері стверджує, що у людства є надія. І вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. Але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. Сучасність лякає мене привидами — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. Не дай нам, Боже, дожити до таких часів!