Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.
Першим коханням Данте Аліг’єрі стала Беатріче Портінарі, яку він зустрів вперше в 9 років. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я. Однією з перших повістей Данте Аліг’єрі була « Нове життя» У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей. Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.
Воспитание гражданина и патриота, знающего и любящего свою Родину, не может быть успешно решено без глубокого познания духовного богатства своего народа, освоения народной культуры. Изучение культуры Башкортостана актуальна, так как она отвечает требованиям времени - идеям возрождения культур всей нации и народностей Республики.
Процесс познания и усвоения должен начинаться как можно раньше, образно говоря, с молоком матери ребёнка должен впитывать культуру своего народа через колыбельные песни, потешки, игры-забавы, загадки, пословицы, поговорки, сказки, произведения народного декоративного искусства. Только в этом случае народное искусство оставит в душе ребёнка глубокий след, вызовет устойчивый интерес. Красота родной природы, особенности быта башкирского народа, его всесторонний талант, трудолюбие, оптимизм предстают перед детьми живо и непосредственно в произведениях народных мастеров. Устное народное творчество, музыкальный фольклор, народно-прикладное искусство должны найти большое отражение в содержании образования и воспитания подрастающего поколения сейчас, когда образцы массовой культуры других стран внедряются в жизнь, быт и мировоззрение детей.
Известно, что в жизни любого народа обусловлены духовным обогащением людей, передающимся из поколения в поколение путем сохранения и развития народной культуры.
Рассматривая проблемы нравственного воспитания с учетом современных условий рекомендуется начинать воспитание с национального (язык, песни, обычаи, традиции). Национальное воспитание придает личности самобытность, индивидуальность, наделяет ее своим менталитетом, духовностью.
Патриотизм имеет огромное значение в социальном и духовном развитии человека. Он выступает как составной элемент его мировоззрения и отношения к родной стране, другим нациям и народам. Только на основе возвышающих чувств патриотизма и национальных святынь укрепляется любовь к родине, появляется чувство ответственности за ее могущество и независимость, сохранение материальных и духовных ценностей, развивается благородство и достоинство личности.
Народное искусство – это созданные народом на основе коллективного опыта, национальных традиций фольклор (предания, сказки, эпос), музыки (песни, пьесы), танцы, театр (драма, театр кукол), архитектура, изобразительное и декоративно-прикладное искусство.
Источниками народного творчества являются родная природа, окружающий быт, а его произведения становятся частью окружающей жизни, повседневного быта. Традиционность в народном искусстве имеет глубокие корни, уходящие в глубину веков. Веками отбирались и обрабатывались характерные черты того или иного вида росписи, вышивки, её колорит, композиционный строй, элементы. Культурное наследие любого этноса (его песни и сказания, обряды и обычаи, одежда и украшения, предметы народно-прикладного, позже и профессионального искусства и другие) уникальна и неповторима. В мире с древнейших времен существовало и существует бесчисленное разнообразие культур, каждая из которых внесла и вносит свой неповторимый вклад в развитие новой культуры. В то же время
Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.
Першим коханням Данте Аліг’єрі стала Беатріче Портінарі, яку він зустрів вперше в 9 років. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я. Однією з перших повістей Данте Аліг’єрі була « Нове життя» У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей. Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.
Воспитание гражданина и патриота, знающего и любящего свою Родину, не может быть успешно решено без глубокого познания духовного богатства своего народа, освоения народной культуры. Изучение культуры Башкортостана актуальна, так как она отвечает требованиям времени - идеям возрождения культур всей нации и народностей Республики.
Процесс познания и усвоения должен начинаться как можно раньше, образно говоря, с молоком матери ребёнка должен впитывать культуру своего народа через колыбельные песни, потешки, игры-забавы, загадки, пословицы, поговорки, сказки, произведения народного декоративного искусства. Только в этом случае народное искусство оставит в душе ребёнка глубокий след, вызовет устойчивый интерес. Красота родной природы, особенности быта башкирского народа, его всесторонний талант, трудолюбие, оптимизм предстают перед детьми живо и непосредственно в произведениях народных мастеров. Устное народное творчество, музыкальный фольклор, народно-прикладное искусство должны найти большое отражение в содержании образования и воспитания подрастающего поколения сейчас, когда образцы массовой культуры других стран внедряются в жизнь, быт и мировоззрение детей.
Известно, что в жизни любого народа обусловлены духовным обогащением людей, передающимся из поколения в поколение путем сохранения и развития народной культуры.
Рассматривая проблемы нравственного воспитания с учетом современных условий рекомендуется начинать воспитание с национального (язык, песни, обычаи, традиции). Национальное воспитание придает личности самобытность, индивидуальность, наделяет ее своим менталитетом, духовностью.
Патриотизм имеет огромное значение в социальном и духовном развитии человека. Он выступает как составной элемент его мировоззрения и отношения к родной стране, другим нациям и народам. Только на основе возвышающих чувств патриотизма и национальных святынь укрепляется любовь к родине, появляется чувство ответственности за ее могущество и независимость, сохранение материальных и духовных ценностей, развивается благородство и достоинство личности.
Народное искусство – это созданные народом на основе коллективного опыта, национальных традиций фольклор (предания, сказки, эпос), музыки (песни, пьесы), танцы, театр (драма, театр кукол), архитектура, изобразительное и декоративно-прикладное искусство.
Источниками народного творчества являются родная природа, окружающий быт, а его произведения становятся частью окружающей жизни, повседневного быта. Традиционность в народном искусстве имеет глубокие корни, уходящие в глубину веков. Веками отбирались и обрабатывались характерные черты того или иного вида росписи, вышивки, её колорит, композиционный строй, элементы. Культурное наследие любого этноса (его песни и сказания, обряды и обычаи, одежда и украшения, предметы народно-прикладного, позже и профессионального искусства и другие) уникальна и неповторима. В мире с древнейших времен существовало и существует бесчисленное разнообразие культур, каждая из которых внесла и вносит свой неповторимый вклад в развитие новой культуры. В то же время
Объяснение: