Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка...
Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим розмаїттям овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша. Любили українці також різноманітні страви з яєць, особливо - яєчню із салом і ковбасою.
Оскільки в Україні домашнім вогнищем здавана була вариста піч, то наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які возили сіль з Криму й Приазов'я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову пічечку — кабицю і готували в ній традиційні страви — куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.
Багато зі страв української кулінарії набуло етнічної символіки, яка визначалася насамперед через усвідомлення українцями окремих страв як своєрідного коду національної культури, вписаних в систему етнічної історії. Вони розумілися ними і як зразки найвищих досягнень власного кулінарного мистецтва.
Кожна страва на сайті подається з коротким описом, історією та рецептами приготування.
+ Форма костюма может быть простой или сложной, состоящей из многих элементов, соединенных в единое целое. Характер сопряженности элементов формы костюма называют его пластикой.. Т.В. Козлова дает следующее определение: «под пластикой костюма понимается постепенность в переходе одного направления его формы в другое» [15]. Пластика — это значимое свойство формы костюма, выражающее и раскрывающее его художественно-проектный образ. Пластическое движение формы костюма характеризуют линии, описывающие эту форму. Каждая линия раскрывает пластический характер формы. Пластические линии различны по своим характеристикам: прямые, кривые, горизонтальные, вертикальные, диагональные. В пластике формы возможны как плавные, так и скачкообразные переходы от одного направления формы в другое. Пластическая организация формы костюма продумывается дизайнером на этапе эскизирования. Пластика силуэтных линий определяет пластический строй силуэтной формы костюма. В любом силуэте костюма одно из пластических движений выделяется наиболее значимо и тем самым является главным. Это главное пластическое движение формы В.Н. Козлов предложил взять за основу классификации силуэтов одежды [14]. Важнейшим фактором, определяющим пластику костюма, являются пластические свойства материалов, используемых для создания моделей. Если костюм выполнен из плотных, жестких материалов, хорошо удерживающих форму, то пластику будут выражать линии прямые, жесткие, ломаные. Если же модель создана из материалов, обладающих мягкой пластикой, то формы костюма будут характеризоваться кривыми, плавными линиями. Ритмическая организация элементов формы должна согласовываться с пластической организацией силуэта. Поддерживание ритмических движений форм в костюме его пластическому характеру — одно из условий достижения цельности и выразительности образного решения формы. Немаловажным фактором пластической организации костюма является соподчиненность пластики силуэта, как плоскостного выражения формы, и пластики элементов и деталей этой формы. Без такой пластической связи невозможно создание единства между целым и его частями. Проектируя новую форму костюма, дизайнер должен представлять характер взаимодействия пластического движения формы изделия и пластики движений человека в этом костюме. Пластическая организация костюма зависит от фигуры человека, его пропорциональных членений, так как он является носителем заданной формы. Пластика костюмных форм определяется не только силуэтом и конструкцией изделия, но и методами и технологической обработки костюма. Всё вышесказанное позволяет сделать вывод, что пластика костюма зависит от характера формообразующих линий, пропорционального строя, ритмического решения элементов формы, ее конструктивного и технологического построения, пластических свойств ткани.
Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка...
Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим розмаїттям овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша. Любили українці також різноманітні страви з яєць, особливо - яєчню із салом і ковбасою.
Оскільки в Україні домашнім вогнищем здавана була вариста піч, то наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які возили сіль з Криму й Приазов'я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову пічечку — кабицю і готували в ній традиційні страви — куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.
Багато зі страв української кулінарії набуло етнічної символіки, яка визначалася насамперед через усвідомлення українцями окремих страв як своєрідного коду національної культури, вписаних в систему етнічної історії. Вони розумілися ними і як зразки найвищих досягнень власного кулінарного мистецтва.
Кожна страва на сайті подається з коротким описом, історією та рецептами приготування.