Официально-деловой стиль – это стиль документов разных жанров, таких как:
международных договоров,
государственных актов,
юридических законов,
постановлений,
уставов,
инструкций,
служебной переписки,
деловых бумаг и т.д.
Объяснение:
Но, несмотря на различия в содержании и разнообразие жанров, официально-деловой стиль в целом характеризуется общими и самыми важными чертами. К ним относятся:
1) точность, исключающая возможность истолкований;
2) языковой стандарт.
Эти черты находят свое выражение:
а) в отборе языковых средств (лексических, морфологических и синтаксических);
Біблія — найвеличніша книга людства, яка містить заповіти Бога людям для усвідомлення їхньої гріховності та іння душі.
До біблійних образів, мотивів і сюжетів в усі часи зверталися письменники різних країн. У XIII-XVIII століттях не було митця, який би у своїх творах не звертався до Біблії. Не втратила ця Книга книг свого значення і в пізніший період. Біблійні образи й мотиви живили творчість і надихали на нові твори Г. Сковороду і Т. Шевченка, Данте і Шекспіра, П. Куліша і О. Пушкіна, Лесю Українку і Ч. Айтматова.
Официально-деловой стиль – это стиль документов разных жанров, таких как:
международных договоров,
государственных актов,
юридических законов,
постановлений,
уставов,
инструкций,
служебной переписки,
деловых бумаг и т.д.
Объяснение:
Но, несмотря на различия в содержании и разнообразие жанров, официально-деловой стиль в целом характеризуется общими и самыми важными чертами. К ним относятся:
1) точность, исключающая возможность истолкований;
2) языковой стандарт.
Эти черты находят свое выражение:
а) в отборе языковых средств (лексических, морфологических и синтаксических);
б) в оформлении деловых документов.
вроде так поняла
Біблія — найвеличніша книга людства, яка містить заповіти Бога людям для усвідомлення їхньої гріховності та іння душі.
До біблійних образів, мотивів і сюжетів в усі часи зверталися письменники різних країн. У XIII-XVIII століттях не було митця, який би у своїх творах не звертався до Біблії. Не втратила ця Книга книг свого значення і в пізніший період. Біблійні образи й мотиви живили творчість і надихали на нові твори Г. Сковороду і Т. Шевченка, Данте і Шекспіра, П. Куліша і О. Пушкіна, Лесю Українку і Ч. Айтматова.