1. Бізде ауа-райы да ғажап, табиғаттан жылдың 4 мезгілінің де кереметтерін көруге болады. Еліміздің таулы аймақтарының табиғатын көрсеңіз, сұлулықтан көзіңіз талады. Өзен-көлдердің тұнықтығы мен мөлдірлігі, ондағы жүзіп жүрген балықтарының өзі айтуға бір әңгіме. Қысқасы, мен сізді тағы да Қазақстанға келіп, қонақ болып кетуге шақырамын! Егер келетін болсаңыз, мен өзім сізді күтіп алып, елімнің барлық кереметтерін көрсетер едім. Біз сізді күтеміз!
Мен мәтінді осылай аяқтар едім. Себебі, француз жазушысы біздің елімізді тек естіп қана білетін болар немесе келген күннің өзінде менің Отанымның барлық кереметтерін көрмегені анық, ал мен оған елімнің әр бұрышын үлкен мақтанышпен таныстырар едім.
Еврісфей знав, що в Аркадії живе чудесна керинейська лань, послана богинею Артемідою на кару людям. Лань ця спустошувала поля. Саме її піймати і послав Еврісфей Геракла і звелів йому живою приставити її в Мікени. Ця лань була надзвичайно гарна, роги в неї були золоті, а ноги мідні. Наче вітер, носилася вона по горах і долинах Аркадії, не знаючи ніколи втоми.
Нарешті, Геракл досяг у погоні за ланню крайньої півночі — країни гіпербореїв і джерел Істру (Сучасний Дунай. Греки, погано знаючи північ Європи, думали, що Дунай бере свій початок на крайній півночі землі). Тут лань зупинилася.Знов почалась погоня. Гераклові вдалося тільки в Аркадії наздогнати лань. Навіть після такої довгої погоні не втратила вона. Геракл звалив чудесну лань на плечі і хотів уже нести її в Мікени, як стала перед ним розгнівана Артеміда і сказала:
— Хіба не знав ти, Геракле, що лань ця моя? Навіщо образив ти мене, поранивши мою улюблену лань? Хіба не знаєш, що не прощаю я образ? Чи ти гадаєш, що ти могутніший від богів-олімпійців?
З побожністю схилився Геракл перед прекрасною богинею і відповів:
— О, велика дочко Латони, не винуй ти мене. Ніколи не ображав я безсмертних богів, що живуть на світлому Олімпі; завжди шанував я небожителів багатими жертвами і ніколи не вважав себе за рівного їм, хоч і сам я — син громовержця Зевса. Не зі своєї волі переслідував я твою лань, а з наказу Еврісфея. Боги самі звеліли мені служити йому, і не смію я не послухатись Еврісфея!
Артеміда простила Гераклові його провину. Великий син громовержця Зевса приніс живою в Мікени керинейську лань і віддав її Еврісфею.
1. Бізде ауа-райы да ғажап, табиғаттан жылдың 4 мезгілінің де кереметтерін көруге болады. Еліміздің таулы аймақтарының табиғатын көрсеңіз, сұлулықтан көзіңіз талады. Өзен-көлдердің тұнықтығы мен мөлдірлігі, ондағы жүзіп жүрген балықтарының өзі айтуға бір әңгіме. Қысқасы, мен сізді тағы да Қазақстанға келіп, қонақ болып кетуге шақырамын! Егер келетін болсаңыз, мен өзім сізді күтіп алып, елімнің барлық кереметтерін көрсетер едім. Біз сізді күтеміз!
Мен мәтінді осылай аяқтар едім. Себебі, француз жазушысы біздің елімізді тек естіп қана білетін болар немесе келген күннің өзінде менің Отанымның барлық кереметтерін көрмегені анық, ал мен оған елімнің әр бұрышын үлкен мақтанышпен таныстырар едім.
Объяснение:
Еврісфей знав, що в Аркадії живе чудесна керинейська лань, послана богинею Артемідою на кару людям. Лань ця спустошувала поля. Саме її піймати і послав Еврісфей Геракла і звелів йому живою приставити її в Мікени. Ця лань була надзвичайно гарна, роги в неї були золоті, а ноги мідні. Наче вітер, носилася вона по горах і долинах Аркадії, не знаючи ніколи втоми.
Нарешті, Геракл досяг у погоні за ланню крайньої півночі — країни гіпербореїв і джерел Істру (Сучасний Дунай. Греки, погано знаючи північ Європи, думали, що Дунай бере свій початок на крайній півночі землі). Тут лань зупинилася.Знов почалась погоня. Гераклові вдалося тільки в Аркадії наздогнати лань. Навіть після такої довгої погоні не втратила вона. Геракл звалив чудесну лань на плечі і хотів уже нести її в Мікени, як стала перед ним розгнівана Артеміда і сказала:
— Хіба не знав ти, Геракле, що лань ця моя? Навіщо образив ти мене, поранивши мою улюблену лань? Хіба не знаєш, що не прощаю я образ? Чи ти гадаєш, що ти могутніший від богів-олімпійців?
З побожністю схилився Геракл перед прекрасною богинею і відповів:
— О, велика дочко Латони, не винуй ти мене. Ніколи не ображав я безсмертних богів, що живуть на світлому Олімпі; завжди шанував я небожителів багатими жертвами і ніколи не вважав себе за рівного їм, хоч і сам я — син громовержця Зевса. Не зі своєї волі переслідував я твою лань, а з наказу Еврісфея. Боги самі звеліли мені служити йому, і не смію я не послухатись Еврісфея!
Артеміда простила Гераклові його провину. Великий син громовержця Зевса приніс живою в Мікени керинейську лань і віддав її Еврісфею.
Я ЗНАЮ ЭТО МНОГО НО ЭТО ВСЯ ПОВЕСТЬ