Какие отличительные признаки являются общими для каждой пары нижний перечисленные профессии а) медсестра-токарь б) официант-водитель такси в) учитель математики-спортивный тренер г) бухгалтер-слесарь д) инженер-конструктор-композитор
Еврісфей знав, що в Аркадії живе чудесна керинейська лань, послана богинею Артемідою на кару людям. Лань ця спустошувала поля. Саме її піймати і послав Еврісфей Геракла і звелів йому живою приставити її в Мікени. Ця лань була надзвичайно гарна, роги в неї були золоті, а ноги мідні. Наче вітер, носилася вона по горах і долинах Аркадії, не знаючи ніколи втоми.
Нарешті, Геракл досяг у погоні за ланню крайньої півночі — країни гіпербореїв і джерел Істру (Сучасний Дунай. Греки, погано знаючи північ Європи, думали, що Дунай бере свій початок на крайній півночі землі). Тут лань зупинилася.Знов почалась погоня. Гераклові вдалося тільки в Аркадії наздогнати лань. Навіть після такої довгої погоні не втратила вона. Геракл звалив чудесну лань на плечі і хотів уже нести її в Мікени, як стала перед ним розгнівана Артеміда і сказала:
— Хіба не знав ти, Геракле, що лань ця моя? Навіщо образив ти мене, поранивши мою улюблену лань? Хіба не знаєш, що не прощаю я образ? Чи ти гадаєш, що ти могутніший від богів-олімпійців?
З побожністю схилився Геракл перед прекрасною богинею і відповів:
— О, велика дочко Латони, не винуй ти мене. Ніколи не ображав я безсмертних богів, що живуть на світлому Олімпі; завжди шанував я небожителів багатими жертвами і ніколи не вважав себе за рівного їм, хоч і сам я — син громовержця Зевса. Не зі своєї волі переслідував я твою лань, а з наказу Еврісфея. Боги самі звеліли мені служити йому, і не смію я не послухатись Еврісфея!
Артеміда простила Гераклові його провину. Великий син громовержця Зевса приніс живою в Мікени керинейську лань і віддав її Еврісфею.
Смысл этой мудрости, в общем-то, прост. Не отвечая хамством на хамство и подлостью на подлость, человек показывает свою зрелость и внутреннюю силу. Более того, подарив недоброжелательному соседу спелых и вкусных яблок, герой этой истории выказал себя ещё и мудрым и великодушным человеком. Его слова ясно дают понять, что тот, кто нарочно мусорит другому, тем самым показывает, что у него самого в душе мусор. Человек делает подлости, потому что у него подлая сущность. Новый хозяин, по сути своего недоброжелательного соседа. Угощая того яблоками, герой истории словно говорит: "Жизнь у вас, видимо, совсем плоха , если вы делаете гадости тем, кто не причиняет вам никакого зла и не заслуживает такого отношения. Угощайтесь, мне не жалко. У меня много яблок, потому что я много тружусь в своём саду. Вам же, видимо, некогда растить такие плоды, раз вы занимаетесь такими неблаговидными делами."
"Каждый делится тем, что имеет." Действительно, лучше в подобной ситуации и не скажешь. Добрый человек делает людям добро и тем самым увеличивает количество добра на земле, тогда как подлый и злой человек совершает подлости, отравляя жизнь другим людям, поскольку у него самого душа отравлена ядом злобы, зависти и недоброжелательства.
Еврісфей знав, що в Аркадії живе чудесна керинейська лань, послана богинею Артемідою на кару людям. Лань ця спустошувала поля. Саме її піймати і послав Еврісфей Геракла і звелів йому живою приставити її в Мікени. Ця лань була надзвичайно гарна, роги в неї були золоті, а ноги мідні. Наче вітер, носилася вона по горах і долинах Аркадії, не знаючи ніколи втоми.
Нарешті, Геракл досяг у погоні за ланню крайньої півночі — країни гіпербореїв і джерел Істру (Сучасний Дунай. Греки, погано знаючи північ Європи, думали, що Дунай бере свій початок на крайній півночі землі). Тут лань зупинилася.Знов почалась погоня. Гераклові вдалося тільки в Аркадії наздогнати лань. Навіть після такої довгої погоні не втратила вона. Геракл звалив чудесну лань на плечі і хотів уже нести її в Мікени, як стала перед ним розгнівана Артеміда і сказала:
— Хіба не знав ти, Геракле, що лань ця моя? Навіщо образив ти мене, поранивши мою улюблену лань? Хіба не знаєш, що не прощаю я образ? Чи ти гадаєш, що ти могутніший від богів-олімпійців?
З побожністю схилився Геракл перед прекрасною богинею і відповів:
— О, велика дочко Латони, не винуй ти мене. Ніколи не ображав я безсмертних богів, що живуть на світлому Олімпі; завжди шанував я небожителів багатими жертвами і ніколи не вважав себе за рівного їм, хоч і сам я — син громовержця Зевса. Не зі своєї волі переслідував я твою лань, а з наказу Еврісфея. Боги самі звеліли мені служити йому, і не смію я не послухатись Еврісфея!
Артеміда простила Гераклові його провину. Великий син громовержця Зевса приніс живою в Мікени керинейську лань і віддав її Еврісфею.
Я ЗНАЮ ЭТО МНОГО НО ЭТО ВСЯ ПОВЕСТЬ
Смысл этой мудрости, в общем-то, прост. Не отвечая хамством на хамство и подлостью на подлость, человек показывает свою зрелость и внутреннюю силу. Более того, подарив недоброжелательному соседу спелых и вкусных яблок, герой этой истории выказал себя ещё и мудрым и великодушным человеком. Его слова ясно дают понять, что тот, кто нарочно мусорит другому, тем самым показывает, что у него самого в душе мусор. Человек делает подлости, потому что у него подлая сущность. Новый хозяин, по сути своего недоброжелательного соседа. Угощая того яблоками, герой истории словно говорит: "Жизнь у вас, видимо, совсем плоха , если вы делаете гадости тем, кто не причиняет вам никакого зла и не заслуживает такого отношения. Угощайтесь, мне не жалко. У меня много яблок, потому что я много тружусь в своём саду. Вам же, видимо, некогда растить такие плоды, раз вы занимаетесь такими неблаговидными делами."
"Каждый делится тем, что имеет." Действительно, лучше в подобной ситуации и не скажешь. Добрый человек делает людям добро и тем самым увеличивает количество добра на земле, тогда как подлый и злой человек совершает подлости, отравляя жизнь другим людям, поскольку у него самого душа отравлена ядом злобы, зависти и недоброжелательства.