Конденсаторы соединены по схеме , изображенной на рис. 6. вычислите их общую емкость, если С1=ЗмкФ, С2=0,ЗмкФ, СЗ=О,5 мкФ, С4=200000 ПФ, С5=6мкФ, С6=ЗмкФ
Главные герои повести — боярская дочь Наталья и Алексей Любославский. Алексей и Наталья решились на отчаянный поступок, а после доказали свою честность и истинную храбрость, сражаясь с врагами. И боярин Матвей, и царь не помнили зла, когда Наталья и Алексей им открылись, а признали их заслуги и право жить вместе по любви. Алексей доверил Наталье тайну, что он сын оклеветанного и несправедливо осуждённого боярина Любославского, бежавшего за пределы Отечества. Алексей не был уверен, что царь отнесётся к нему снисходительно, и поэтому жил отшельником и никому не рассказывал, кто он такой. Влюблённым няня Натальи, соблазнившаяся подарками от Алексея, а также старый священник, согласившийся, ничего не спрашивая, тайно их обвенчать. Без их у молодых людей ничего бы не получилось. Наталья была очень красивой восемнадцатилетнёй девушкой, дочерью боярина Матвея. Она была’честной, доброй и простодушной. Она любила природу, с огромным уважением относилась к своему отцу. Воспитание девушек в то время было такое, что она не умела даже читать и писать. Конечно, для Алексея она не могла стать человеком, с которым можно обсуждать вопросы политики или развития государства (а ясно, что Алексей в этом нуждался, будучи жертвой политической борьбы и оказавшись в одиночестве). Но она могла умиротворить его, дать ощущение собственной ценности, принять со всеми его сомнениями, как бы сгладить острые углы. Её преданность проявилась в том, что даже на войну она отправилась вместе с ним. Это, а также то, что она убежала из дома, говорит о большой решительности и силе характера. Наверное, участие в военных действиях сделало её твёрже и мудрее. Алексей был сыном репрессированного боярина, бежавшего в своё время из страны и после смерти отца на свой страх и риск тайно вернувшегося обратно. Это говорит о большой любви к родине и смелости. Он сразу почувствовал незаурядность Натальи и проявил большую настойчивость, чтобы добиться своего. Он искал случая отличиться так, чтобы с полным правом предстать перед глазами царя, и участие его в войне этому Наверное, он был очень порывистым и энергичным человеком, не любил бездействовать и искренне выполнял свой долг так, как он его понимал. Кроме этого он был талантливым рисовальщиком, что для человека его ранга было совсем нетипично. И Алексей, и Наталья были очень эмоциональны, и многие поступки совершали под влиянием эмоций. Но их эмоции были благородны.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Главные герои повести — боярская дочь Наталья и Алексей Любославский. Алексей и Наталья решились на отчаянный поступок, а после доказали свою честность и истинную храбрость, сражаясь с врагами. И боярин Матвей, и царь не помнили зла, когда Наталья и Алексей им открылись, а признали их заслуги и право жить вместе по любви. Алексей доверил Наталье тайну, что он сын оклеветанного и несправедливо осуждённого боярина Любославского, бежавшего за пределы Отечества. Алексей не был уверен, что царь отнесётся к нему снисходительно, и поэтому жил отшельником и никому не рассказывал, кто он такой. Влюблённым няня Натальи, соблазнившаяся подарками от Алексея, а также старый священник, согласившийся, ничего не спрашивая, тайно их обвенчать. Без их у молодых людей ничего бы не получилось. Наталья была очень красивой восемнадцатилетнёй девушкой, дочерью боярина Матвея. Она была’честной, доброй и простодушной. Она любила природу, с огромным уважением относилась к своему отцу. Воспитание девушек в то время было такое, что она не умела даже читать и писать. Конечно, для Алексея она не могла стать человеком, с которым можно обсуждать вопросы политики или развития государства (а ясно, что Алексей в этом нуждался, будучи жертвой политической борьбы и оказавшись в одиночестве). Но она могла умиротворить его, дать ощущение собственной ценности, принять со всеми его сомнениями, как бы сгладить острые углы. Её преданность проявилась в том, что даже на войну она отправилась вместе с ним. Это, а также то, что она убежала из дома, говорит о большой решительности и силе характера. Наверное, участие в военных действиях сделало её твёрже и мудрее. Алексей был сыном репрессированного боярина, бежавшего в своё время из страны и после смерти отца на свой страх и риск тайно вернувшегося обратно. Это говорит о большой любви к родине и смелости. Он сразу почувствовал незаурядность Натальи и проявил большую настойчивость, чтобы добиться своего. Он искал случая отличиться так, чтобы с полным правом предстать перед глазами царя, и участие его в войне этому Наверное, он был очень порывистым и энергичным человеком, не любил бездействовать и искренне выполнял свой долг так, как он его понимал. Кроме этого он был талантливым рисовальщиком, что для человека его ранга было совсем нетипично. И Алексей, и Наталья были очень эмоциональны, и многие поступки совершали под влиянием эмоций. Но их эмоции были благородны.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.