Короткие циклы у насекомых- 10 минут, причем s фаза занимает 3,5 минуты. это связано с отстутсвием цитотомии в период синхронных делений. это возможно s фазы которое достигается синхронизацией начала репликации во всех репликонах генома". вопрос: как понять последнее предложение?
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Поэма «Мцыри», одна из известнейших поэм Лермонтова, имеет множество неоспоримых художественных достоинств. Одним из них является лаконизм. Во всем произведении участвуют всего два героя, и этого хватает для полного раскрытия идеи. Но, говоря о героях в «Мцыри», не стоит забывать о еще одном важном действующем лице: природе. Описание взаимоотношений Мцыри и природы в этом случае необходимо не только для фона. Это – важнейший аспект раскрытия внутреннего мира героя.Поэма начинается с подробного описания монастыря, стоящего в живописном месте, месте слияния двух рек. От первых строк прямо-таки веет покоем: даже бурные реки Кавказа тут обнимаются как сестры. Это создает контраст с дальнейшими событиями.
Юный послушник, убежавший из монастыря, исчезает осенней ночью. Это время выбрано неспроста, ведь в романтической традиции, к которой относится поэма, осень является символом одиночества, потерянности. Именно так одинок и сам Мцыри, лишенный родных. Описывая осень как время для побега, Лермонтов как бы предсказывает дальнейшую судьбу беглеца. Его ищут, и пейзаж сразу разительно меняется: «Темный лес / Тянулся по горам кругом».Появляются ноты тревожности. В то же время описание «тянулся по горам кругом» передает ощущение свободы, огромного простора, на который убегает Мцыри. Этот простор кажется опасным для монахов, но беглец воспринимает его совершенно по-другому. Вот как говорит об этом сам Мцыри, совершивший желанный побег «от келий душных и молитв / В тот чудный мир тревог и битв, / Где в тучах прячутся скалы, / Где люди вольны, как орлы»…
Так при картины природы в поэме «Мцыри» с первых же строк задается оппозиция «природа – монастырь». Она по-разному понимается монахами и главным героем, и поэтому благодаря простому описанию пейзажа создается конфликт.
Вступление в поэме очень коротко, дальнейшие же строки посвящены трем дням, которые Мцыри прожил на воле. Все, увиденное Мцыри, и составляет по существу его жизнь, самые яркие ее впечатления. Картины природы, на которые он обращает внимание, и тот образ природы, который он передает в своей исповеди, очень важны для понимания его характера. Проследим вслед за Мцыри открывшиеся перед ним пейзажи.Сначала картина мира, распростертого перед героем, прекрасна и безоблачна. Это «пышные поля», деревья, сошедшиеся на поляне, как братья в танце, «причудливые, как мечты» горные хребты. Лермонтов глазами Мцыри описывает живописную природу Кавказа, в которую сложно не влюбиться, хотя бы раз ее увидев. «Мцыри» относится к романтическим поемам и, поскольку для них характерно развитие сюжета на фоне необычного пейзажа, такой выбор автора вполне оправдан. Но природа здесь является не только фоном, она передает все изменения во внутреннем мире героя. Кавказ называли краем вольности, и, действительно, вид его гор и необъятных лесов дарит потрясающее ощущение свободы. Мцыри тоже видит все это, он восхищен и опьянен своими ощущениями: «И было сердцу моему / Легко, не знаю почему»… Красота окружающего его мира дарит ему бесценные воспоминания о его семье, которых он бы лишен в монастыре.
Но Кавказ не только красивый, он дикий и самобытный край. Пейзаж сменяется. Теперь перед взглядом Мцыри бушует гроза. Покорных монахов, боящихся божьего гнева, она непременно напугает, Мцыри же хочет побрататься с ветром и молниями: «О, я как брат / Обняться с бурей был бы рад!