Між Андрєєвим і Єфремовим була досягнута домовленість про продаж меблевого гарнітуру, який був оцінений сторонами у 2тисячі доларів США. Через декілька днів покупець прийшов на квартиру продавця, де Єфремов у присутності шофера вантажного таксі, вантажників і сусіда Андрєєва, передав Андрєєву 2 тисячі доларів США, забрав проданий мебельник гарнітур, за винятком двох крісел і дивана-ліжка, для яких не залишилось місця у машині. Після декількох днів Єфремов з’явився за меблями, що залишились. Андрєєв, однак, відмовився передати крісла і диван, заявивши, що дані предмети не входили у склад проданого ним гарнітуру. Вартість двох крісел та дивана він оцінує у 800 доларів, але ніякого договору по відношенню до даних речей він з Єфремовим не укладав. У судовому засіданні свідки одностайно свідчили, що між Андрєєвим та Єфремовим був укладений договір купівлі-продажу всього гарнітуру меблів, куди входили і спірні предмети. Договір був виконаний за їх присутності. Що ж стосується залишених у квартирі Андрєєва двох крісел та дивана, то Андрєєв зобов’язався зберігати ці предмети за додаткову винагороду у розмірі 30 доларів. Яке рішення повинен прийняти суд? Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що Єфремов всі розрахунки здійснював не у доларах, а в гривнях згідно курсу Національного банку України? Чи вплине на рішення суду довідка меблевого магазину про те, що спірні предмети входять у склад меблевого гарнітуру.
Менің әжем өте мейірімді, көрікті жан. Мен кішкентайымнан ата-әжемнің қолында өстім. Олар мені адалдыққа, білімге құштар болуға үйретті. Әжем сәл қатаңдау. Әжемнің үнемі біздің қасымызда болғанын қалаймын. Мұңайсам әжеме жеткізуге тырысамын.
Мен мектеп-интернатта оқимын. Сондықтан әжемнің «құлыншағым, ботақаным, айналайын» деген сөзі үнемі құлағыма келеді. Мейрамымен құттықтасам, жадырап, масайрап қалады. Әжемнің үлкейген сайын сәл нәрсеге ренжіп қалатынын байқап жүрмін. Сондықтан ренжітпей, қуантуға тырысамын. Сабақтан жақсы баға алсам, бірінші әжем естиді. Қуанады.
Ларина Латынина – одна из самых знаменитых русских фигур в истории олимпийских игр. На сегодняшний день она сохраняет позицию единственной гимнастки, которая выиграла на трех Олимпиадах подряд: в Мельбурне (1956), в Риме (1960) и в Токио (1964). Она − уникальная спортсменка, которая обладает 18-ю олимпийскими медалями, среди которых самые большое количество золотых – 9 штук. Спортивная карьера Ларисы началась в 1950 году. Будучи еще школьницей, Лариса выполнила первый разряд в составе сборной Украины, после чего отправилась на всесоюзное первенство в Казань. Благодаря последующим усиленным тренировкам Латынина в 9-м классе выполнила норматив мастера спорта. После окончания школы Ларисе прислали вызов на всесоюзный сбор в Братцево, где сборная команда СССР готовилась к Всемирному фестивалю молодежи и студентов в Бухаресте. Отборочные соревнования юная спортсменка достойно и после получила шерстяной костюм с белой «олимпийской» полоской на шее и буквами «СССР».
Свои первые золотые медали международного масштаба Лариса Латынина получила в Румынии. А 3 декабря 1956 года Лариса отправилась на Олимпиаду в команде с П. Астаховой, Л. Калининой, Т. Маниной, С. Муратовой, Л. Егоровой. Стоит отметить, что все участницы состава дебютировали на Олимпиаде. И там, в Мельбурне, Лариса стала абсолютной олимпийской чемпионкой. А уже в 1964 году Лариса Латынина вошла в историю, как обладательница 18-ти олимпийских наград.