2) типові тільки для прислівників суфікси -о, -е, -ому, -и, -і (тихо, добре, по-нашому, по-людськи, верхи, пішки, сьогодні, увечері);
3) лексична і словотвірна співвіднесеність з усіма відмінюваними частинами мови. Наприклад, прислівники тихо, весело, подовгу співвідносяться з прикметниками; удень, восени, угорі — з іменниками; по-моєму, по-своєму — із займенниками; нехотя, перегодя — із дієсловами; уперше, натроє, уп´ятьох — із числівниками.
До морфологічних ознак прислівників належать:
1) незмінність;
2) типові тільки для прислівників суфікси -о, -е, -ому, -и, -і (тихо, добре, по-нашому, по-людськи, верхи, пішки, сьогодні, увечері);
3) лексична і словотвірна співвіднесеність з усіма відмінюваними частинами мови. Наприклад, прислівники тихо, весело, подовгу співвідносяться з прикметниками; удень, восени, угорі — з іменниками; по-моєму, по-своєму — із займенниками; нехотя, перегодя — із дієсловами; уперше, натроє, уп´ятьох — із числівниками.