На водопроводной трубе установлен манометр, который показывает давление pман 1,5 кгс/см2. Какой пьезометрической высоте соответствует это давление и чему равно полное давление в трубе в единицах СИ ?
Фізіологічні особливості гри у баскетбол. Розминка баскетболіста та методика її проведення. Техніка передачі та ловлі м’яча різними Техніка ведення м’яча в русі і зі зміною напрямку.
Баскетбол – як засіб фізичного виховання характеризується високим динамізмом гри, який сприяє розвитку всіх якісних сторін рухової діяльності, удосконаленню аеробної та анаеробної продуктивності: адже під час гри спортсмени пробігають близько 4000м, виконують в захисті 500 рухів ногою і 150 – рукою, 260 нахилів тулуба, 300 поворотів, 90 стрибків.ЧСС досягає від 150 до220 ударів за 1хв., зовнішня робота серця виростає в 4 рази, а індекс хв. об’єму серця – в 6 разів.
Діяльність займаючи баскетболістів зв’язана з необхідністю миттєво рішати виникаючі ігрові завдання. Це потребує високої рухливості нервових процесів, необхідних не тільки для швидкої зміни структури і темпу рухів, але для удосконалення органів дихання і кровообігу. Тому заняття баскетболом добре розвивають сенсорні системи, особливо зорову і слухову, позитивно впливають на вестибулярний апарат. Одні і ті ж прийоми ведення гри, здійснювати в різних ситуаціях і варіантах, забезпечувати постійний ріст творчих здібностей та нових форм руху.
Оздоровчий вплив баскетболу полягає в активному збільшенні рухово-кординаційних якостей, в першу чергу спритності, точності, а також швидкісно-силових якостей, загальній і спеціальній витривалості. Висока інтенсивність м’язевої діяльності викликає підсилення потовиділення, сприяє очищенню організму, виробляється адекватна реакція на швидку зміну ситуації. Значні фізичні та психічні навантаження різного характеру зміцнюють центральну нервову систему, підвищують стійкість уваги, розвивають рухову пам’ять. Таким чином, гра в баскетбол є своєрідною моделю суспільного життя людини, яке краще допомагає підготовитися до самостійної діяльності.
Крім цього, індивідуальні заняття дають можливість відірватись від постійних проблем та переживань, знайти душевний спокій, звільнитися від стресу, повернути звичайну манеру поведінки, звичайний ритм життя.
Любе заняття чи тренування починається з розминки. За до розминки готують м’язи, зв’язки, суглоби, серцево-судинну і респіраторну системи до виконання основних вправ, фізичних навантажень. Але найбільш важливе значення розминки це те, що хороша розминка сприяє попередженню травматизму.
Як правило, розминка баскетболіста складається з двох частин: виконання вправ без м’яча і з м’ячем. Тривалість розминки в середньому складає 15-20хв. Починають її з легкого бігу на протязі 5-7 хв. Під час бігу виконують енергійні кругові рухи кистями. Потім виконують декілька простих вправ, щоб в “роботу” були включені всі м’язеві групи і суглоби. Ривки руками перед грудьми і махи прямими руками в сторону, присідання, пружні нахили вперед і в сторони кругові рухи в гомілково-ступневих суглобах, підскоки на правій, на лівій, на обох ногах – всі ці вправи готують гравців до виконання основної частини заняття (тренування).
В другу частину розминки треба включати декілька вправ в жонглюванні м’ячем для розвитку “відчуття м’яча” і спритності.
2. Примірні загально розвиваючі вправи:
Стоячи, ліва рука вверх, права – внизу.
1-2 – два пружні відведення рук назад,
3-4 – те саме, але зі зміною положення рук.
Стоячи, руки в сторони. Колові оберти руками вперед-назад.
Стоячи, руки зігнуті перед грудьми.
1-2 – пружні відведення рук назад,
3-4 – пружні відведення прямих рук в сторони.
Стоячи, руки за головою, ноги на ширині плечей.
1-2 – два пружні нахили в ліво,
3-4 – те саме вправо.
Стоячи, руки за головою, ноги на ширині плечей.
1-2 – два пружні нихили вперед,
3-4 – те саме назад.
Стоячи, руки на бедрах.
1-3 – 3 присідання,
4 – в.п.
Стоячи, ноги на ширині плечей. Торкнутися долонями пальців ніг.
Ткань (лат. textus, греч. histós[1]) — совокупность клеток и межклеточного вещества, объединённых общим или межстанционным[неизвестный термин] происхождением, строением и выполняемыми функциями. Строение тканей живых организмов изучает наука гистология. Совокупность различных и взаимодействующих тканей образуют органы[2].
Ткань
Ткани животных сгруппированы по четырём основным типам: соединительные, мышечные, нервные и эпителиальные. Хотя все эуметазои (за исключением Porifera) в целом может считаться содержащим четыре типа тканей, проявления этих тканей могут различаться в зависимости от типа организма. Например, происхождение клеток, входящих в определённый тип ткани, может различаться в зависимости от классификации животных[1].
Эпителий у всех птиц и животных получается из эктодермы и эндодермы, с небольшим вкладом мезодермы, образуя эндотелий, специализированный тип эпителия, составляющий кровеносную систему. Напротив, истинная эпителиальная ткань присутствует только в одном слое клеток, удерживаемых вместе через закрытые соединения, называемые плотными контактами, создавая избирательно проницаемый барьер. Эта ткань покрывает все поверхности организма, контактирующие с внешней средой, такие как кожа, дыхательные пути и желудочно-кишечный тракт. Он выполняет функции защиты, секреции, поглощения и отделен от других тканей нижней части базальной пластинкой[3].
Фізіологічні особливості гри у баскетбол. Розминка баскетболіста та методика її проведення. Техніка передачі та ловлі м’яча різними Техніка ведення м’яча в русі і зі зміною напрямку.
Баскетбол – як засіб фізичного виховання характеризується високим динамізмом гри, який сприяє розвитку всіх якісних сторін рухової діяльності, удосконаленню аеробної та анаеробної продуктивності: адже під час гри спортсмени пробігають близько 4000м, виконують в захисті 500 рухів ногою і 150 – рукою, 260 нахилів тулуба, 300 поворотів, 90 стрибків.ЧСС досягає від 150 до220 ударів за 1хв., зовнішня робота серця виростає в 4 рази, а індекс хв. об’єму серця – в 6 разів.
Діяльність займаючи баскетболістів зв’язана з необхідністю миттєво рішати виникаючі ігрові завдання. Це потребує високої рухливості нервових процесів, необхідних не тільки для швидкої зміни структури і темпу рухів, але для удосконалення органів дихання і кровообігу. Тому заняття баскетболом добре розвивають сенсорні системи, особливо зорову і слухову, позитивно впливають на вестибулярний апарат. Одні і ті ж прийоми ведення гри, здійснювати в різних ситуаціях і варіантах, забезпечувати постійний ріст творчих здібностей та нових форм руху.
Оздоровчий вплив баскетболу полягає в активному збільшенні рухово-кординаційних якостей, в першу чергу спритності, точності, а також швидкісно-силових якостей, загальній і спеціальній витривалості. Висока інтенсивність м’язевої діяльності викликає підсилення потовиділення, сприяє очищенню організму, виробляється адекватна реакція на швидку зміну ситуації. Значні фізичні та психічні навантаження різного характеру зміцнюють центральну нервову систему, підвищують стійкість уваги, розвивають рухову пам’ять. Таким чином, гра в баскетбол є своєрідною моделю суспільного життя людини, яке краще допомагає підготовитися до самостійної діяльності.
Крім цього, індивідуальні заняття дають можливість відірватись від постійних проблем та переживань, знайти душевний спокій, звільнитися від стресу, повернути звичайну манеру поведінки, звичайний ритм життя.
Любе заняття чи тренування починається з розминки. За до розминки готують м’язи, зв’язки, суглоби, серцево-судинну і респіраторну системи до виконання основних вправ, фізичних навантажень. Але найбільш важливе значення розминки це те, що хороша розминка сприяє попередженню травматизму.
Як правило, розминка баскетболіста складається з двох частин: виконання вправ без м’яча і з м’ячем. Тривалість розминки в середньому складає 15-20хв. Починають її з легкого бігу на протязі 5-7 хв. Під час бігу виконують енергійні кругові рухи кистями. Потім виконують декілька простих вправ, щоб в “роботу” були включені всі м’язеві групи і суглоби. Ривки руками перед грудьми і махи прямими руками в сторону, присідання, пружні нахили вперед і в сторони кругові рухи в гомілково-ступневих суглобах, підскоки на правій, на лівій, на обох ногах – всі ці вправи готують гравців до виконання основної частини заняття (тренування).
В другу частину розминки треба включати декілька вправ в жонглюванні м’ячем для розвитку “відчуття м’яча” і спритності.
2. Примірні загально розвиваючі вправи:
Стоячи, ліва рука вверх, права – внизу.
1-2 – два пружні відведення рук назад,
3-4 – те саме, але зі зміною положення рук.
Стоячи, руки в сторони. Колові оберти руками вперед-назад.
Стоячи, руки зігнуті перед грудьми.
1-2 – пружні відведення рук назад,
3-4 – пружні відведення прямих рук в сторони.
Стоячи, руки за головою, ноги на ширині плечей.
1-2 – два пружні нахили в ліво,
3-4 – те саме вправо.
Стоячи, руки за головою, ноги на ширині плечей.
1-2 – два пружні нихили вперед,
3-4 – те саме назад.
Стоячи, руки на бедрах.
1-3 – 3 присідання,
4 – в.п.
Стоячи, ноги на ширині плечей. Торкнутися долонями пальців ніг.
Випад лівою вперед, руки на коліна.
1-3 – три пружні присідання,
4 – стрибком зміна положення ніг.
9. Присівши на ліву, праву в сторону.
1-3 – три пружні покачування (присідання)
4 – перенос ваги тіла на протилежну ногу.
10. Стоячи, руки вперед в сторони.
1 – правою ногою торкнутися лівої руки.
2 – в.п.
3 – лівою ногою торкнутися правої руки.
Объяснение:
Ткань (лат. textus, греч. histós[1]) — совокупность клеток и межклеточного вещества, объединённых общим или межстанционным[неизвестный термин] происхождением, строением и выполняемыми функциями. Строение тканей живых организмов изучает наука гистология. Совокупность различных и взаимодействующих тканей образуют органы[2].
Ткань
Ткани животных сгруппированы по четырём основным типам: соединительные, мышечные, нервные и эпителиальные. Хотя все эуметазои (за исключением Porifera) в целом может считаться содержащим четыре типа тканей, проявления этих тканей могут различаться в зависимости от типа организма. Например, происхождение клеток, входящих в определённый тип ткани, может различаться в зависимости от классификации животных[1].
Эпителий у всех птиц и животных получается из эктодермы и эндодермы, с небольшим вкладом мезодермы, образуя эндотелий, специализированный тип эпителия, составляющий кровеносную систему. Напротив, истинная эпителиальная ткань присутствует только в одном слое клеток, удерживаемых вместе через закрытые соединения, называемые плотными контактами, создавая избирательно проницаемый барьер. Эта ткань покрывает все поверхности организма, контактирующие с внешней средой, такие как кожа, дыхательные пути и желудочно-кишечный тракт. Он выполняет функции защиты, секреции, поглощения и отделен от других тканей нижней части базальной пластинкой[3].