искусство казахов, не оперирующее тематическими категориями, тем не менее, наполнено конкретным и ярким содержанием. Речь идет об универсальных, доступных восприятию каждого зрителя закономерностях внешнего мира, которые формулируются народным искусством. Сегодня расшифровка их эмоционально-смысловых значений и использование их в качестве выразительных средств в современном искусстве становятся особенно органичными.
Искусство открывает мир в красоте и многообразии его проявлений. Красота выявляется через предметную деятельность человека, носит конкретно-исторический характер. На протяжении столетий казахское искусство обогащается знанием. Художественное познание, в том числе деятельность – формы освоения мира и активного включения в него человека. Познание мира искусством та форма человеческой деятельности, в которой происходит художественное освоение действительности и передача видения мира посредством символов, знаков, образов.
Особенностью казахского искусства является слияние его составляющих – движения и статики, единство кочевой и оседлой жизни, где проявляется следующее своеобразие – движение, обновление. А также законы тяжести, равновесия, ритма, цвета, которые выражали из поколения в поколение движение, борьбу и перепетийность. Традиционная картина мира во всей своей полноте находит выражение в символике традиционного казахского искусства.
Древние кочевые народы, жизненной необходимостью которых была борьба за собственные территории, а основное занятие составляла охота и скотоводство, определило тематический диапазон изображаемых явлений. Жизнь кочевого общества была такова, что человек подолгу находился наедине с самим собой и природой, уход за многочисленными отарами овец был столь труден сколь и уединен, поэтому жизненное ощущение кочевников глубоко связано с осознанием гармонической взаимосвязи мира человека и природы, это ощущение охватывало всю жизнь человека, начиная с момента его рождения. Глубинным смыслом этой взаимосвязи проникнута вся жизнь, она закреплена в обычаях, обрядах, орнаментальных узорах, наскальной живописи.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
искусство казахов, не оперирующее тематическими категориями, тем не менее, наполнено конкретным и ярким содержанием. Речь идет об универсальных, доступных восприятию каждого зрителя закономерностях внешнего мира, которые формулируются народным искусством. Сегодня расшифровка их эмоционально-смысловых значений и использование их в качестве выразительных средств в современном искусстве становятся особенно органичными.
Искусство открывает мир в красоте и многообразии его проявлений. Красота выявляется через предметную деятельность человека, носит конкретно-исторический характер. На протяжении столетий казахское искусство обогащается знанием. Художественное познание, в том числе деятельность – формы освоения мира и активного включения в него человека. Познание мира искусством та форма человеческой деятельности, в которой происходит художественное освоение действительности и передача видения мира посредством символов, знаков, образов.
Особенностью казахского искусства является слияние его составляющих – движения и статики, единство кочевой и оседлой жизни, где проявляется следующее своеобразие – движение, обновление. А также законы тяжести, равновесия, ритма, цвета, которые выражали из поколения в поколение движение, борьбу и перепетийность. Традиционная картина мира во всей своей полноте находит выражение в символике традиционного казахского искусства.
Древние кочевые народы, жизненной необходимостью которых была борьба за собственные территории, а основное занятие составляла охота и скотоводство, определило тематический диапазон изображаемых явлений. Жизнь кочевого общества была такова, что человек подолгу находился наедине с самим собой и природой, уход за многочисленными отарами овец был столь труден сколь и уединен, поэтому жизненное ощущение кочевников глубоко связано с осознанием гармонической взаимосвязи мира человека и природы, это ощущение охватывало всю жизнь человека, начиная с момента его рождения. Глубинным смыслом этой взаимосвязи проникнута вся жизнь, она закреплена в обычаях, обрядах, орнаментальных узорах, наскальной живописи.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.