«Сміття» це ідея, притаманна виключно людям, її не існує в природі. В природі виділення або відходи одного організму є корисним здобутком для інших. Фекалії лисиці можуть стати їжею для ягідних кущів, чиї плоди пізніше стануть їжею для пташки, яка може дістатись на вечерю лисиці, з чийого посліду все почалося. Ця природна гармонія ґрунтується на принципі, що виділення організмів є істотною, якщо не основною, користю для інших організмів.
Зі створенням синтетичних матеріалів, людство зламало цю природну гармонію. Хоч пластики та інші штучні матеріали дозволяють нам за дешево вдосконалювати та виробляти товари, коли закінчується термін їх використання, виявляється, що вони стали непотрібними виділеннями, і природа не знає що з ними робити далі. До того ж, ці товари не просто дешеві, їх можна придбати, навіть не маючи на руках потрібних грошей – всілякі позики та кредити легко вирішують питання, і зараз це можливо найлегше ніж коли-небудь раніше.
Звичайно поліпшити наші стосунки з природою.. Можна купувати по-іншому – купувати свідомо, купувати міцні та довготривалі товари, купувати товари, що були у вжитку або взагалі не купувати – ось щонайпряміший шлях до зменшення впливу індивідуального споживання на природу.
Ми бачимо рибу з повним животом пластику та пташок, які будують гнізда з недопалків, і все це пов’язане з нашою схильністю надмірно споживати. Дешевий та легкий доступ до багатьох товарів, вражаюче зростання населення планети і культура споживача-викидали в результаті сміттєву кризу.
Що зараз відбувається з нашим сміттям?
На жаль, на відміну від природи, ми часто розглядаємо наше сміття як дещо без будь-якої цінності, непотріб. Але, на щастя, все може бути інакше.
Відновлювання як вирішення проблеми відходів
Для належного керування нашим сміттям ми маємо довести перспективи його корисності, показати як порається з ним природа. Замість того, щоб розглядати сміття як щось виключно негативне — негожий побічний продукт, на який ми змушені витрачати гроші, щоб спалити або захоронити — може, пора почати дивитись позитивно: бачити сміття як цінну комбінацію матеріалів, придатних до переробки та перетворення на корисні об’єкти. Головне, сприймати наші відходи не якпроблему, а як актив, не як кінець у лінійному процесі, а як етап у колі відновлюваного життя.
Повторне використання (— синонім «купуй вживане») — мабуть, є рішенням, що найчіткіше показує цінність відходів. Воно доводить, що сміттєвий об’єкт є відходом тільки в очах початкового користувача; що насправді об’єкт зберігає всю свою корисність в очах наступного користувача, і через це може і не закінчувати свої дні як «сміття». Якщо мені набридли мої джинси, і я віддаю їх у місцевий секонд-хенд, а хтось інший купує їх за декілька місяців, то ця пара джинсів не стає відходом: вона не опиняється на звалищі, і не виникає необхідності ткати й шити нові штані для задоволення потреби або забаганки іншого користувача.
Не все так просто використати вдруге, як джинси, багато людського сміття не може бути використане вдруге зовсім. Від пустого пакетика для чіпсів до використаної зубної щітки – багато об’єктів можуть відслужити закладену в них функцію лише раз. Тоді на сцену виходить апсайклінг – новітній тренд, коли людина бачить корисність в складі та формі об’єкта, але не в його первинній функції. В очах апсайклера, з цього зім’ятого пакета, який колись вміщав у собі жменю чіпсів, можна сплести гаманець або браслет. Використані зубні щітки можуть стати ручками, килимками для ніг або іншою корисною річчю. Хоча на апсайклінг йде більше енергії, ніж на просте повторне використання, її все одно витрачається не так багато, як для виробництва нового товару.
Зрештою, усі відходи можуть бути вдруге використані, піддані апсайклінгу, або перероблені, уникаючи потреби обтяжувати планету постійним видобутком сировини та виведення синтетичних. Питання того, чи намагатися обмежити обсяги своїх покупок, чи пропускати відходи через цикли відновлення – цілком належить до сфери економіки.
З точки зору генерування сміття, якщо ми серйозно обмежимо наші покупки або будемо купувати виключно витривалі, товари які були у використанні, то ми, швидше за все, негативно вплинемо на нашу економіку, позбавляючи зростаюче населення змоги працевлаштуватися. З точки зору переробки сміття, цикли відновлення покладаються на роздільний збір і сортування, котрі зазвичай дорожчі за просте закопування чи спалення відходів.
Найкращим у вирішенні проблеми відходів є те, що кожен з нас може зробити щось для цього прямо зараз. Врешті-решт, ми і є причиною сміття.
Щоби побачити корисність сміття, ми повинні зрозуміти, чим воно є, і звідки воно береться; потім ми зможемо переосмислити, як ми виробляємо сміття і що, нарешті, ми можемо з цим зробити.
Унікальна природа сміття
«Сміття» це ідея, притаманна виключно людям, її не існує в природі. В природі виділення або відходи одного організму є корисним здобутком для інших. Фекалії лисиці можуть стати їжею для ягідних кущів, чиї плоди пізніше стануть їжею для пташки, яка може дістатись на вечерю лисиці, з чийого посліду все почалося. Ця природна гармонія ґрунтується на принципі, що виділення організмів є істотною, якщо не основною, користю для інших організмів.
Зі створенням синтетичних матеріалів, людство зламало цю природну гармонію. Хоч пластики та інші штучні матеріали дозволяють нам за дешево вдосконалювати та виробляти товари, коли закінчується термін їх використання, виявляється, що вони стали непотрібними виділеннями, і природа не знає що з ними робити далі. До того ж, ці товари не просто дешеві, їх можна придбати, навіть не маючи на руках потрібних грошей – всілякі позики та кредити легко вирішують питання, і зараз це можливо найлегше ніж коли-небудь раніше.
Звичайно поліпшити наші стосунки з природою.. Можна купувати по-іншому – купувати свідомо, купувати міцні та довготривалі товари, купувати товари, що були у вжитку або взагалі не купувати – ось щонайпряміший шлях до зменшення впливу індивідуального споживання на природу.
Ми бачимо рибу з повним животом пластику та пташок, які будують гнізда з недопалків, і все це пов’язане з нашою схильністю надмірно споживати. Дешевий та легкий доступ до багатьох товарів, вражаюче зростання населення планети і культура споживача-викидали в результаті сміттєву кризу.
Що зараз відбувається з нашим сміттям?
На жаль, на відміну від природи, ми часто розглядаємо наше сміття як дещо без будь-якої цінності, непотріб. Але, на щастя, все може бути інакше.
Відновлювання як вирішення проблеми відходів
Для належного керування нашим сміттям ми маємо довести перспективи його корисності, показати як порається з ним природа. Замість того, щоб розглядати сміття як щось виключно негативне — негожий побічний продукт, на який ми змушені витрачати гроші, щоб спалити або захоронити — може, пора почати дивитись позитивно: бачити сміття як цінну комбінацію матеріалів, придатних до переробки та перетворення на корисні об’єкти. Головне, сприймати наші відходи не якпроблему, а як актив, не як кінець у лінійному процесі, а як етап у колі відновлюваного життя.
Повторне використання (— синонім «купуй вживане») — мабуть, є рішенням, що найчіткіше показує цінність відходів. Воно доводить, що сміттєвий об’єкт є відходом тільки в очах початкового користувача; що насправді об’єкт зберігає всю свою корисність в очах наступного користувача, і через це може і не закінчувати свої дні як «сміття». Якщо мені набридли мої джинси, і я віддаю їх у місцевий секонд-хенд, а хтось інший купує їх за декілька місяців, то ця пара джинсів не стає відходом: вона не опиняється на звалищі, і не виникає необхідності ткати й шити нові штані для задоволення потреби або забаганки іншого користувача.
Не все так просто використати вдруге, як джинси, багато людського сміття не може бути використане вдруге зовсім. Від пустого пакетика для чіпсів до використаної зубної щітки – багато об’єктів можуть відслужити закладену в них функцію лише раз. Тоді на сцену виходить апсайклінг – новітній тренд, коли людина бачить корисність в складі та формі об’єкта, але не в його первинній функції. В очах апсайклера, з цього зім’ятого пакета, який колись вміщав у собі жменю чіпсів, можна сплести гаманець або браслет. Використані зубні щітки можуть стати ручками, килимками для ніг або іншою корисною річчю. Хоча на апсайклінг йде більше енергії, ніж на просте повторне використання, її все одно витрачається не так багато, як для виробництва нового товару.
Зрештою, усі відходи можуть бути вдруге використані, піддані апсайклінгу, або перероблені, уникаючи потреби обтяжувати планету постійним видобутком сировини та виведення синтетичних. Питання того, чи намагатися обмежити обсяги своїх покупок, чи пропускати відходи через цикли відновлення – цілком належить до сфери економіки.
З точки зору генерування сміття, якщо ми серйозно обмежимо наші покупки або будемо купувати виключно витривалі, товари які були у використанні, то ми, швидше за все, негативно вплинемо на нашу економіку, позбавляючи зростаюче населення змоги працевлаштуватися. З точки зору переробки сміття, цикли відновлення покладаються на роздільний збір і сортування, котрі зазвичай дорожчі за просте закопування чи спалення відходів.
Найкращим у вирішенні проблеми відходів є те, що кожен з нас може зробити щось для цього прямо зараз. Врешті-решт, ми і є причиною сміття.
Щоби побачити корисність сміття, ми повинні зрозуміти, чим воно є, і звідки воно береться; потім ми зможемо переосмислити, як ми виробляємо сміття і що, нарешті, ми можемо з цим зробити.