Явление преломления лучей света при прохождении границы раздела двух сред с различными коэффициентами преломления называется рефракцией. Всем знакома картина как бы сломанной чайной ложечки в стакане с водой. Точно так же преломляются световые лучи, попадая из безвоздушного космического пространства в атмосферу Земли, так как коэффициент преломления воздуха отличается от 1. Только преломление это происходит не резко, а постепенно, так как атмосфера Земли не имеет резкой границы, а плотность ее плавно уменьшается с высотой. Таким образом, астрономической рефракцией называется отклонение светового луча в атмосфере от своего первоначального направления по законам преломления (см. рис. 11). Отклонение всегда происходит в сторону зенита, т.е. рефракция всегда поднимает звезду над горизонтом. Поэтому наблюдаемое зенитное расстояние zн всегда меньше истинного z0, а наблюдаемая высота hн всегда больше истинной h0, на величину угла преломления , которую мы в дальнейшем для краткости будем называть рефракцией:
(мої роздуми над казкою А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц")
"Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає", — говорить у присвяті до своєї казки "Маленький принц" Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!
"Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих", — співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу — природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий іб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо "він був одягнений по-турецькому", ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: "... інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться". Знайомимося ми й з королем, для якого "головне — щоб поважали його авторитет", з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, "щоб бути багатим" (чи не безглуздо?).
Явление преломления лучей света при прохождении границы раздела двух сред с различными коэффициентами преломления называется рефракцией. Всем знакома картина как бы сломанной чайной ложечки в стакане с водой. Точно так же преломляются световые лучи, попадая из безвоздушного космического пространства в атмосферу Земли, так как коэффициент преломления воздуха отличается от 1. Только преломление это происходит не резко, а постепенно, так как атмосфера Земли не имеет резкой границы, а плотность ее плавно уменьшается с высотой. Таким образом, астрономической рефракцией называется отклонение светового луча в атмосфере от своего первоначального направления по законам преломления (см. рис. 11). Отклонение всегда происходит в сторону зенита, т.е. рефракция всегда поднимает звезду над горизонтом. Поэтому наблюдаемое зенитное расстояние zн всегда меньше истинного z0, а наблюдаемая высота hн всегда больше истинной h0, на величину угла преломления , которую мы в дальнейшем для краткости будем называть рефракцией:
Объяснение:
Объяснение:
Всі дорослі спочатку були дітьми"
(мої роздуми над казкою А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц")
"Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає", — говорить у присвяті до своєї казки "Маленький принц" Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!
"Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих", — співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу — природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий іб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо "він був одягнений по-турецькому", ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: "... інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться". Знайомимося ми й з королем, для якого "головне — щоб поважали його авторитет", з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, "щоб бути багатим" (чи не безглуздо?).