Найти текст в книге кыргызской , в котором будут присутствовать *баяндоо,сүрөттөө,ой жүгүртүү*(естественно на кыргызском).кыргыз адабият китебинен текст табуу, *баяндоо,сүрөттөө,ой жүгүртүү* кирсин.
Вчений Микола Коперник висунув революційну теорію про те, що саме Сонце, а не Земля знаходиться в центрі світу.
Миколай Коперник перш за все відомий як творець геліоцентричної картини світу, який на початку XVI ст. у своїй праці De revolutionibus orbium coelestium (Про обертання небесних сфер) (вид. 1543) математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо.
Вчення Коперника мало велике значення у розвитку природознавства, його ідеї були розвинуті в подальшому у працях Джордано Бруно, Галілео Галілея, Й. Кеплера, І. Ньютона та інших. Зокрема, Коперниківську систему було поточнено: Сонце розташоване у центрі не всього Всесвіту, а лише Сонячної системи.
Серед сучасників Микола Коперник був відомий не тільки як знавець астрономії, а також як державний діяч і майстерний лікар.
Абу-р-Райхан Мухаммад ібн Ахмад ал-Біруні, частіше просто Аль Біруні (4 жовтня 973 — 13 грудня 1048) — хорезмський вчений-енциклопедист. Працював при дворі хорезмшахів. Писав арабською мовою. Біруні описав календарні системи арабів, персів, греків, євреїв, хорезмійців та інших народів. У низці трактатів Біруні виклав основи математики й астрономії. Вперше на Середньому Сході висловив думку про рух Землі навколо Сонця. Обчислив довжину кола Землі. Визначив питому вагу багатьох мінералів.Уявлення аль-Біруні про світоустрій, рух Землі, сили тяжіння набагато випереджали його час. Висловлював сумнів у справедливості геоцентричної системи Птолемея. Приєднуючись до ідей староіндійських учених про тотожність зірок і Сонця, вважав Сонце вогненною кулею, на відміну від Місяця і планет, що відбивають сонячне світло. Пояснив явище ранішньої і вечірньої зорі як наслідок свічення порошинок в променях прихованого за горизонтом Сонця. Висловив думку про «димоподібну» природу хвостів, що світилися біля диска Сонця під час його затемнень (сонячна корона).
Розробив астрономічні методи геодезичних вимірювань. Удосконалив основні астрономічні інструменти, якими користувалися у той час (астролябію, квадрант, секстант), розвинув теорію тіней — гномоніку. Побудував перший нерухомий (стінний) квадрант радіусом 7,5 м для точних (до Сонця і планет, який протягом 400 років був найбільшим у світі. Проведені ним вимірювання нахилу екліптики до екватора протягом багатьох століть залишалися неперевершеними за точністю.
Одним з перших після старогрецьких учених почав розвивати і широко застосовувати плоску і сферичну тригонометрію як математичну основу практичної астрономії. Розробив новий, вельми точний метод визначення радіусу Землі шляхом положення горизонту з вершини гори. За 600 років до Віллеброрда Снелліуса запропонував тригонометричний метод вимірювання відстаней, схожий з сучасною тріангуляцією.
Свої астрономічні дослідження аль-Біруні описав в трьох фундаментальних творах: «Книга, що містить роз'яснення належних індійцям учень, прийнятних розумом або відкинутих» («Індія»), «Канон Масуда з астрономії і зіркам», «Книга напоумлення началам науки про зірки».
Объяснение:
Вчений Микола Коперник висунув революційну теорію про те, що саме Сонце, а не Земля знаходиться в центрі світу.
Миколай Коперник перш за все відомий як творець геліоцентричної картини світу, який на початку XVI ст. у своїй праці De revolutionibus orbium coelestium (Про обертання небесних сфер) (вид. 1543) математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо.
Вчення Коперника мало велике значення у розвитку природознавства, його ідеї були розвинуті в подальшому у працях Джордано Бруно, Галілео Галілея, Й. Кеплера, І. Ньютона та інших. Зокрема, Коперниківську систему було поточнено: Сонце розташоване у центрі не всього Всесвіту, а лише Сонячної системи.
Серед сучасників Микола Коперник був відомий не тільки як знавець астрономії, а також як державний діяч і майстерний лікар.
Абу-р-Райхан Мухаммад ібн Ахмад ал-Біруні, частіше просто Аль Біруні (4 жовтня 973 — 13 грудня 1048) — хорезмський вчений-енциклопедист. Працював при дворі хорезмшахів. Писав арабською мовою. Біруні описав календарні системи арабів, персів, греків, євреїв, хорезмійців та інших народів. У низці трактатів Біруні виклав основи математики й астрономії. Вперше на Середньому Сході висловив думку про рух Землі навколо Сонця. Обчислив довжину кола Землі. Визначив питому вагу багатьох мінералів.Уявлення аль-Біруні про світоустрій, рух Землі, сили тяжіння набагато випереджали його час. Висловлював сумнів у справедливості геоцентричної системи Птолемея. Приєднуючись до ідей староіндійських учених про тотожність зірок і Сонця, вважав Сонце вогненною кулею, на відміну від Місяця і планет, що відбивають сонячне світло. Пояснив явище ранішньої і вечірньої зорі як наслідок свічення порошинок в променях прихованого за горизонтом Сонця. Висловив думку про «димоподібну» природу хвостів, що світилися біля диска Сонця під час його затемнень (сонячна корона).
Розробив астрономічні методи геодезичних вимірювань. Удосконалив основні астрономічні інструменти, якими користувалися у той час (астролябію, квадрант, секстант), розвинув теорію тіней — гномоніку. Побудував перший нерухомий (стінний) квадрант радіусом 7,5 м для точних (до Сонця і планет, який протягом 400 років був найбільшим у світі. Проведені ним вимірювання нахилу екліптики до екватора протягом багатьох століть залишалися неперевершеними за точністю.
Одним з перших після старогрецьких учених почав розвивати і широко застосовувати плоску і сферичну тригонометрію як математичну основу практичної астрономії. Розробив новий, вельми точний метод визначення радіусу Землі шляхом положення горизонту з вершини гори. За 600 років до Віллеброрда Снелліуса запропонував тригонометричний метод вимірювання відстаней, схожий з сучасною тріангуляцією.
Свої астрономічні дослідження аль-Біруні описав в трьох фундаментальних творах: «Книга, що містить роз'яснення належних індійцям учень, прийнятних розумом або відкинутих» («Індія»), «Канон Масуда з астрономії і зіркам», «Книга напоумлення началам науки про зірки».
Сори,что на русском)
Объяснение:
1759 — 10 ноября — рождение Шиллера (Марбах, герцогство Вюртембергское).
1763 — мать Шиллера с детьми переезжает в Людвигсбург, к отцу.
1765 — семья перебирается в Лорх.
1766 — снова Людвигсбург.
1768 — Фридрих начинает заниматься в латинской школе.
1772 — латинская школа окончена; первые стихотворения и драмы (не сохранились).
1773 — Шиллер зачислен в Военную академию (Карлсшуле).
1775 — академия переведена из Солитюда в Штутгарт; Шиллер переходит с юридического факультета на медицинский.
1776 — впервые опубликовано стихотворение Шиллера.
1777 — начало работы над «Разбойниками».
1779 — Шиллер читает друзьям сцены из «Разбойников», пишет медицинскую диссертацию.
1780 — академия окончена; Шиллер — полковой лекарь.
1781 — первое издание «Разбойников», напечатанное на средства автора.
1782, январь — триумф «Разбойников» на сцене Мангеймского театра;
февраль — «Антология на 1782 год»;
май — арест Шиллера;
сентябрь — бегство из Вюртемберга;
сентябрь — декабрь — опасаясь преследований, Шиллер под чужим именем переезжает с места на место (Мангейм, Франкфурт-на-Майне, Оггейрсгейм, Бауэрбах)
1783 — сентябрь — заведует репертуаром Мангеймского театра
1784 — январь — премьера «Заговора Фиеско» в Мангеймском театре;
апрель — первый спектакль «Коварства и любви».
1785 — переезд из Мангейма в Лейпциг, знакомство с Кернером, ода «К радости», работа над «Дон Карлосом».
1786–1787 — Шиллер живет в Лейпциге и Дрездене; начало занятий историей
1787—переезд в Веймар.
1788— философские стихотворения «Боги Греции» и «Художники», «История отпадения Нидерландов»
1789 — Шиллер начинает преподавательскую деятельность в Иенском университете
1790 — женитьба Шиллера на Шарлотте фон Ленгефельд, опубликованы I и II книги «Истории Тридцатилетней войны»
1791 — тяжелая болезнь Шиллера, занятия философией Канта, поездка в Карлсбад
1792 — Шиллер продолжает работать над «Историей Тридцатилетней войны» Присуждение Шиллеру диплома о Почетном гражданстве Французской республики