Техника передачи и ловли мяча от груди двумя руками.
Передача двумя руками от груди чаще всего используется на коротких и средних расстояниях. Для ее выполнения баскетболист, находясь в стойке, держит мяч перед своей грудью, его руки согнуты, а кисти свободно опущены вниз. Пальцы игрока широко расставлены, а большие пальцы рук направлены друг к другу, остальные пальчики — вверх — вперед.
Замах производится небольшим круговым движением вниз — на себя — вверх, после чего начинается быстрое разгибание рук вперед с завершающим активным движением кистей. Для увеличения силы и скорости полета мяча баскетболист разгибает ноги или делает шаг вперед.
Передача мяча двумя руками с его отскоком от пола применяется в любом месте площадки, но особенно рекомендуется в тех случаях, когда необходимо обыграть баскетбольного защитника. Этот прием является вариантом обычной передачи мяча от груди и напоминает ее по технике выполнения.
Передача обычно производится полным выпрямлением рук вперед — вниз со значительной работой кистей и с одновременным выполнением шага вперед. Баскетбольный мяч выпускают на высоте пояса или ниже и ударяют о площадку примерно в метре от принимающего партнера.
Ловля мяча двумя руками на месте и с выходом навстречу летящему мячу. В зависимости от расположения игроков на площадке, скорости и направления, высоты полета мяча, степени противодействия защитника, мяч ловят различными Основным и надежным приёма мяча в баскетболе является ловля двумя руками, техника которого сводится к следующему. Если мяч летит к игроку на уровне груди, руки вытягиваются к нему навстречу, кисти с широко расставленными пальцами образуют как бы воронку, несколько большую, чем мяч. При соприкосновении с пальцами мяч захватывается ими и затем уступающим движением рук и сгибанием ног гасится скорость его полета. Игрок принимает положение основной стойки с мячом, удобное для последующих действий. Мяч должен ловиться почти бесшумно. Хлопок в момент приема мяча является верным признаком неправильной техники ловли.
Ловить мяч, стоя на месте, можно лишь при пассивной защите противника. В условиях активного противодействия игрок, принимающий мяч, для предотвращения перехвата его противником делает шаг или выбегает навстречу мячу, занимая более выгодную, чем соперник, позицию. При ловле с выходом используют так называемую двухшажную технику, описанную выше (см. «Остановка шагом»). Мяч принимают на первом шаге, затем выполняют второй и фиксируют остановку
Айвенго »(англ. Ivanhoe) - один з перших історичних романів. Опублікований в 1819 році як твір автора «Уеверлі» (як пізніше з'ясувалося, Вальтера Скотта). У XIX столітті був визнаний класикою пригодницької літератури. Продажі книги були феноменальними для того часу: перший тираж в 10 тисяч екземплярів був розпроданий менш, ніж за два тижні [3]. Успіх роману сприяв пробудженню романтичного інтересу до Середнім століттям (див. Неоготика) .Жанр
історичний роман
Автор
Вальтер Скотт
Мова оригіналу
англійська
Дата написання
1819
Дата першої публікації
1819 р
видавництво
Hurst, Robinson, and Co .;
Archibald Constable and Co.
цикл
цикл «УеверліАйвенго» - перший роман Скотта, дія якого відбувається за межами Шотландії. Події приурочені до 1194 році - через 128 років після битви при Гастінгсі, в результаті якої англосакси були підкорені норманами.
Айвенго »- перший роман, в якому Скотт звертається до чисто англійської темі, зображуючи ворожнечу англосаксів і норманів під час правління Річарда I. Дж. Р. Локхарт у своїй праці« Життя Вальтера Скотта »(англ. Life of Sir Walter Scott; 1837 1838) передбачає, що рішення звернутися до середньовічної Англії було викликано «післяобідньої бесідою» письменника з одним Вільямом Клерком, який привернув увагу Скотта до антагонізму двох народів Британії. Клерк зазначив, що слова, які використовуються для назви порід домашньої худоби, в англійській мові мають англо-саксонські коріння (наприклад, sheep - «вівця», pig - «свиня», cow - «корова»), а для позначення готуються з них страв застосовуються запозичені з французького терміни (mutton - «баранина», pork - «свинина», beef - «яловичина»). Ця ілюстрація підпорядкованості саксонців землевласникам-норманам згадується в «Айвенго» [3].
Скотт хотів, щоб роман був опублікований без вказівки авторства. Йому було цікаво, чи впізнає громадськість «автора" Уеверлі "», і крім того, він сподівався опублікувати після «Айвенго» наступний роман «Монастир», щоб конкурувати на літературній ниві з самим собою. Відмовитися від цього плану його переконав видавець Арчибальд Констебль, який побоювався, що два романи завдадуть шкоди продажу один одного [3].
По завершенні третього хрестового походу багато лицарі повертаються в Європу. Король Річард Левове Серце знаходиться в полоні у австрійського герцога Леопольда. Принц Джон сіє смуту в країні між норманами і саксами, і веде інтриги проти короля, готуючи захоплення влади. Седрік Ротервудскій, багатий землевласник, в надії відродити колишню могутність саксів намір поставити на чолі їх сера Ательстана, нащадка короля Альфреда. Апатичний Ательстан не викликає ні у кого довіри, і Седрік, щоб надати ще більшої ваги його фігурі, мріє оженити його на своїй вихованці, прекрасної леді рівний, предком якої теж є король Альфред Великий. Але на шляху до заповітної мрії старого тена встав його син Вілфред Айвенго, котрий покохав рівний. Седрік, вірний своєму ідеалу, вигнав сина з рідної домівки і позбавив спадщини.
Двоє слуг Седріка, свинопас Гурт і шут Вамба, зустрічають прелата Еймері і лицаря-тамплієра Бріана де Буагільбера, що прямує зі свитою на лицарський турнір в Ашбі. Захоплені в дорозі негодою, лицар і пріор є до Седрику. Притулок в будинку гостинного тена отримують також пілігрим, повертався з святої землі, і єврей Ісаак з Йорка. Буагільбер, який повернувся з Палестини, розповідає про бої за Гроб Господній. Пілігрим розповідає про турнір в Акрі, де переможцями виявилися лицарі саксонського походження, але замовчує про ім'я лицаря, який вибив з сідла самого Буагильбера. Буагільбер заявляє, що цим лицарем був Вілфред Айвенго, і клянеться при наступній зустрічі взяти верх над ним. Після закінчення трапези леді Ровена, вихованка Седріка, розпитує пілігрима про долю її коханого Айвенго. Пілігрим повідомляє, що той рухається в Англію через недружні землі Франції, але коли він прибуде, невідомо.
Вранці пілігрим піднімає Ісаака і повідомляє йому, що напередодні Буагильбер наказав своїм невільникам-палестинцям схопити єврея і відвезти його в замок барона Реджинальда Фрон де Бефана: Ісаак насправді - багатий лихвар, здатний заплатити великі гроші за своє життя. Пілігрим з Ісааком таємно залишають маєток Седріка. Досягнувши Ашбі, вдячний Ісаак повідомляє пілігрими, що побачив у нього лицарські шпори, і пропонує йому зайняти бойового коня, зброю і обладунки для майбутнього турніру.
Починається турнір в Ашбі. На турнір з'їхалася вся знать Англії, в тому числі і принц Джон з наближеними. Принц публічно показує свою зухвалість і неприязнь до саксам. П'ятеро лицарів-призвідників, все нормани, викликають інших учасників на бій. Сакси погоджуються битися, але тільки тупим зброєю, а тамплієра, який вважається кращим бійцем в Англії, взагалі ніхто не наважується викликати. Призвідники валять всіх саксів. Однак на поле бою несподівано з'являється новий боєць - якийсь "Лицар Позбавлений Спадщини". Викликавши Буагильбера на смертельний поєдинок, він перемагає його, але, скоріше, випадково: тамплієра підвела лопнула попруга.
Техника передачи и ловли мяча от груди двумя руками.
Передача двумя руками от груди чаще всего используется на коротких и средних расстояниях. Для ее выполнения баскетболист, находясь в стойке, держит мяч перед своей грудью, его руки согнуты, а кисти свободно опущены вниз. Пальцы игрока широко расставлены, а большие пальцы рук направлены друг к другу, остальные пальчики — вверх — вперед.
Замах производится небольшим круговым движением вниз — на себя — вверх, после чего начинается быстрое разгибание рук вперед с завершающим активным движением кистей. Для увеличения силы и скорости полета мяча баскетболист разгибает ноги или делает шаг вперед.
Передача мяча двумя руками с его отскоком от пола применяется в любом месте площадки, но особенно рекомендуется в тех случаях, когда необходимо обыграть баскетбольного защитника. Этот прием является вариантом обычной передачи мяча от груди и напоминает ее по технике выполнения.
Передача обычно производится полным выпрямлением рук вперед — вниз со значительной работой кистей и с одновременным выполнением шага вперед. Баскетбольный мяч выпускают на высоте пояса или ниже и ударяют о площадку примерно в метре от принимающего партнера.
Ловля мяча двумя руками на месте и с выходом навстречу летящему мячу. В зависимости от расположения игроков на площадке, скорости и направления, высоты полета мяча, степени противодействия защитника, мяч ловят различными Основным и надежным приёма мяча в баскетболе является ловля двумя руками, техника которого сводится к следующему. Если мяч летит к игроку на уровне груди, руки вытягиваются к нему навстречу, кисти с широко расставленными пальцами образуют как бы воронку, несколько большую, чем мяч. При соприкосновении с пальцами мяч захватывается ими и затем уступающим движением рук и сгибанием ног гасится скорость его полета. Игрок принимает положение основной стойки с мячом, удобное для последующих действий. Мяч должен ловиться почти бесшумно. Хлопок в момент приема мяча является верным признаком неправильной техники ловли.
Ловить мяч, стоя на месте, можно лишь при пассивной защите противника. В условиях активного противодействия игрок, принимающий мяч, для предотвращения перехвата его противником делает шаг или выбегает навстречу мячу, занимая более выгодную, чем соперник, позицию. При ловле с выходом используют так называемую двухшажную технику, описанную выше (см. «Остановка шагом»). Мяч принимают на первом шаге, затем выполняют второй и фиксируют остановку
Объяснение:
Айвенго »(англ. Ivanhoe) - один з перших історичних романів. Опублікований в 1819 році як твір автора «Уеверлі» (як пізніше з'ясувалося, Вальтера Скотта). У XIX столітті був визнаний класикою пригодницької літератури. Продажі книги були феноменальними для того часу: перший тираж в 10 тисяч екземплярів був розпроданий менш, ніж за два тижні [3]. Успіх роману сприяв пробудженню романтичного інтересу до Середнім століттям (див. Неоготика) .Жанр
історичний роман
Автор
Вальтер Скотт
Мова оригіналу
англійська
Дата написання
1819
Дата першої публікації
1819 р
видавництво
Hurst, Robinson, and Co .;
Archibald Constable and Co.
цикл
цикл «УеверліАйвенго» - перший роман Скотта, дія якого відбувається за межами Шотландії. Події приурочені до 1194 році - через 128 років після битви при Гастінгсі, в результаті якої англосакси були підкорені норманами.
Айвенго »- перший роман, в якому Скотт звертається до чисто англійської темі, зображуючи ворожнечу англосаксів і норманів під час правління Річарда I. Дж. Р. Локхарт у своїй праці« Життя Вальтера Скотта »(англ. Life of Sir Walter Scott; 1837 1838) передбачає, що рішення звернутися до середньовічної Англії було викликано «післяобідньої бесідою» письменника з одним Вільямом Клерком, який привернув увагу Скотта до антагонізму двох народів Британії. Клерк зазначив, що слова, які використовуються для назви порід домашньої худоби, в англійській мові мають англо-саксонські коріння (наприклад, sheep - «вівця», pig - «свиня», cow - «корова»), а для позначення готуються з них страв застосовуються запозичені з французького терміни (mutton - «баранина», pork - «свинина», beef - «яловичина»). Ця ілюстрація підпорядкованості саксонців землевласникам-норманам згадується в «Айвенго» [3].
Скотт хотів, щоб роман був опублікований без вказівки авторства. Йому було цікаво, чи впізнає громадськість «автора" Уеверлі "», і крім того, він сподівався опублікувати після «Айвенго» наступний роман «Монастир», щоб конкурувати на літературній ниві з самим собою. Відмовитися від цього плану його переконав видавець Арчибальд Констебль, який побоювався, що два романи завдадуть шкоди продажу один одного [3].
По завершенні третього хрестового походу багато лицарі повертаються в Європу. Король Річард Левове Серце знаходиться в полоні у австрійського герцога Леопольда. Принц Джон сіє смуту в країні між норманами і саксами, і веде інтриги проти короля, готуючи захоплення влади. Седрік Ротервудскій, багатий землевласник, в надії відродити колишню могутність саксів намір поставити на чолі їх сера Ательстана, нащадка короля Альфреда. Апатичний Ательстан не викликає ні у кого довіри, і Седрік, щоб надати ще більшої ваги його фігурі, мріє оженити його на своїй вихованці, прекрасної леді рівний, предком якої теж є король Альфред Великий. Але на шляху до заповітної мрії старого тена встав його син Вілфред Айвенго, котрий покохав рівний. Седрік, вірний своєму ідеалу, вигнав сина з рідної домівки і позбавив спадщини.
Двоє слуг Седріка, свинопас Гурт і шут Вамба, зустрічають прелата Еймері і лицаря-тамплієра Бріана де Буагільбера, що прямує зі свитою на лицарський турнір в Ашбі. Захоплені в дорозі негодою, лицар і пріор є до Седрику. Притулок в будинку гостинного тена отримують також пілігрим, повертався з святої землі, і єврей Ісаак з Йорка. Буагільбер, який повернувся з Палестини, розповідає про бої за Гроб Господній. Пілігрим розповідає про турнір в Акрі, де переможцями виявилися лицарі саксонського походження, але замовчує про ім'я лицаря, який вибив з сідла самого Буагильбера. Буагільбер заявляє, що цим лицарем був Вілфред Айвенго, і клянеться при наступній зустрічі взяти верх над ним. Після закінчення трапези леді Ровена, вихованка Седріка, розпитує пілігрима про долю її коханого Айвенго. Пілігрим повідомляє, що той рухається в Англію через недружні землі Франції, але коли він прибуде, невідомо.
Вранці пілігрим піднімає Ісаака і повідомляє йому, що напередодні Буагильбер наказав своїм невільникам-палестинцям схопити єврея і відвезти його в замок барона Реджинальда Фрон де Бефана: Ісаак насправді - багатий лихвар, здатний заплатити великі гроші за своє життя. Пілігрим з Ісааком таємно залишають маєток Седріка. Досягнувши Ашбі, вдячний Ісаак повідомляє пілігрими, що побачив у нього лицарські шпори, і пропонує йому зайняти бойового коня, зброю і обладунки для майбутнього турніру.
Починається турнір в Ашбі. На турнір з'їхалася вся знать Англії, в тому числі і принц Джон з наближеними. Принц публічно показує свою зухвалість і неприязнь до саксам. П'ятеро лицарів-призвідників, все нормани, викликають інших учасників на бій. Сакси погоджуються битися, але тільки тупим зброєю, а тамплієра, який вважається кращим бійцем в Англії, взагалі ніхто не наважується викликати. Призвідники валять всіх саксів. Однак на поле бою несподівано з'являється новий боєць - якийсь "Лицар Позбавлений Спадщини". Викликавши Буагильбера на смертельний поєдинок, він перемагає його, але, скоріше, випадково: тамплієра підвела лопнула попруга.