средний каменный век (мезолит) охватывает период 12—5 тысячелетий до н.э. в казахстане памятников эпохи мезолита обнаружено немного. в конце палеолита и в начале мезолита произошли значительные природно-климатические изменения. ранее покрывавший поверхность земли лед наконец- то растаял. под влиянием солнца начали формироваться растения и животные современного типа. в эпоху мезолита одной из главных особенностей стало появление микролитов - мелких каменных орудий труда первобытного человека, которые имели длину 1-2 сантиметра. в основном микролиты - это тонкие каменные пластины, служившие наконечниками стрел и вкладными лезвиями в костяных, деревянных или роговых орудиях эпохи мезолита. еще одной особенностью мезолита является изобретение лука и стрел. лук позволил людям охотиться на мелкую дичь с дальнего расстояния. по сравнению с копьем лук повысил знание охоты в жизни родовой общины. охота превратилась в основное занятие древних людей, так как в эпоху мезолита, исчезли такие крупные животные, как мамонт,шерстистый носорог, а также крупные стадные животные. раньше их было легко добыть, загнав в ямы и загоны. теперь следовало научиться охотиться на осторожных и ловких, в основном одиночных животных, таких как олень, кабан. лук же позволил людям охотиться на мелкую дичь.
в эпоху мезолита люди не жили подолгу в одном месте. они вынуждены были менять места своего обитания, следуя за мигрировавшими животными, которые постоянно искали богатые травами пастбища. мезолитические охотники жили по берегам рек иртыш, есиль (ишим), тобол,торгай, жайык (урал). в казахстане известны более 20 мезолитических стоянок. ввиду того, что мезолитические охотники не жили подолгу на одном месте, их жилища тоже не были постоянными. они сооружали себе жилища из вкопанных в землю жердей, покрыв их шкурами животных. основания таких жилищ глубоко вкапывались в землю, а площадь их составляла 40-60 квадратных метров. остатки подобного жилища были обнаружены на берегу реки есиль (ишим). в 8 тысячелетии до н.э. на всей территории казахстана установился благоприятный климат. резкое потепление не требовало теперь, как ранее, строительства теплых жилищ. ученые считают, что в самом конце мезолита первобытными людьми начался процесс диких животных и окультуривания некоторых растений. в эпоху мезолита окрепла родовая община. роды постепенно объединялись в племена. возниклоразделение труда между мужчинами и женщинами. теперь мужчины охотились на зверей, а женщины занимались собирательством. в общине все члены рода были равноправны. обязанности распределялись в зависимости от возраста членов общины. в роду четко делились по возрастному признаку на взрослых, стариков и детей. старики были хранителями традиций, обычаев, мудрыми наставниками. взрослые добывали пропитание, строили жилища, охраняли род от внешних врагов. дети получали по потребности пищу и одежду, однако не могли участвовать в общественной жизни общины. переход детей в сообщество взрослых осуществлялся при специальных обрядов - инициации. мальчики испытывались в охоте, в натягивании лука, меткости стрельбы из него, а девочки - в ведении хозяйства, в приготовлении пищи. обычно к таким испытаниям дети подготавливались с малых лет.
возникновение земледелия и скотоводства. около 10 тысяч лет назад люди стали заниматься земледелием. ученые считают, что первоначально земледелие было занятием женщин. в то время, когда мужчины охотились, женщины были занять: сбором дикорастущих растений, их плодов и кореньев. возможно, однажды они заметили, что упавшее на землю семя дало на следующее лето исходы, а затем и плоды. развитие собирательства к возникновению примитивного земледелия. люди стали высевать дикие растения. древние люди обрабатывали землю палкой- копалкой. затем была придумана мотыга с каменным основанием. также люди изобрели простейший серп и зернотерку из камня. постепенно научились сортировать различные виды растений. выбирая лучшие семена и создавая для растений благоприятные условия (поливая их), стали получать хорошие урожаи. обработка земли мотыгой требовала большого труда, тем не менее земледелие приносило постоянные урожаи и обеспечивало людей пропитанием. из занятия охотой возникло скотоводство.представьте, что охотники поймали на охоте маленьких козлят и ягнят! их было жалко убивать. люди стали строить специальные загоны для них, где они содержались и подрастали. таким образом были приручены овца, коза, корова, свинья, лошадь. возле поселений древних людей всегда обитали дикие собаки, питавшиеся отбросами и остатками пищи людей. при приближении к поселению диких зверей они воем и лаем людей. человек приручил собаку. она стала незаменимым древнего человека при охоте. собакибыстро находили зверя и способствовали удачной охоте. люди вкладывали много труда и терпения для и выращивания прирученных животных.
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
ответ:
средний каменный век (мезолит) охватывает период 12—5 тысячелетий до н.э. в казахстане памятников эпохи мезолита обнаружено немного. в конце палеолита и в начале мезолита произошли значительные природно-климатические изменения. ранее покрывавший поверхность земли лед наконец- то растаял. под влиянием солнца начали формироваться растения и животные современного типа. в эпоху мезолита одной из главных особенностей стало появление микролитов - мелких каменных орудий труда первобытного человека, которые имели длину 1-2 сантиметра. в основном микролиты - это тонкие каменные пластины, служившие наконечниками стрел и вкладными лезвиями в костяных, деревянных или роговых орудиях эпохи мезолита. еще одной особенностью мезолита является изобретение лука и стрел. лук позволил людям охотиться на мелкую дичь с дальнего расстояния. по сравнению с копьем лук повысил знание охоты в жизни родовой общины. охота превратилась в основное занятие древних людей, так как в эпоху мезолита, исчезли такие крупные животные, как мамонт,шерстистый носорог, а также крупные стадные животные. раньше их было легко добыть, загнав в ямы и загоны. теперь следовало научиться охотиться на осторожных и ловких, в основном одиночных животных, таких как олень, кабан. лук же позволил людям охотиться на мелкую дичь.
в эпоху мезолита люди не жили подолгу в одном месте. они вынуждены были менять места своего обитания, следуя за мигрировавшими животными, которые постоянно искали богатые травами пастбища. мезолитические охотники жили по берегам рек иртыш, есиль (ишим), тобол,торгай, жайык (урал). в казахстане известны более 20 мезолитических стоянок. ввиду того, что мезолитические охотники не жили подолгу на одном месте, их жилища тоже не были постоянными. они сооружали себе жилища из вкопанных в землю жердей, покрыв их шкурами животных. основания таких жилищ глубоко вкапывались в землю, а площадь их составляла 40-60 квадратных метров. остатки подобного жилища были обнаружены на берегу реки есиль (ишим). в 8 тысячелетии до н.э. на всей территории казахстана установился благоприятный климат. резкое потепление не требовало теперь, как ранее, строительства теплых жилищ. ученые считают, что в самом конце мезолита первобытными людьми начался процесс диких животных и окультуривания некоторых растений. в эпоху мезолита окрепла родовая община. роды постепенно объединялись в племена. возниклоразделение труда между мужчинами и женщинами. теперь мужчины охотились на зверей, а женщины занимались собирательством. в общине все члены рода были равноправны. обязанности распределялись в зависимости от возраста членов общины. в роду четко делились по возрастному признаку на взрослых, стариков и детей. старики были хранителями традиций, обычаев, мудрыми наставниками. взрослые добывали пропитание, строили жилища, охраняли род от внешних врагов. дети получали по потребности пищу и одежду, однако не могли участвовать в общественной жизни общины. переход детей в сообщество взрослых осуществлялся при специальных обрядов - инициации. мальчики испытывались в охоте, в натягивании лука, меткости стрельбы из него, а девочки - в ведении хозяйства, в приготовлении пищи. обычно к таким испытаниям дети подготавливались с малых лет.
возникновение земледелия и скотоводства. около 10 тысяч лет назад люди стали заниматься земледелием. ученые считают, что первоначально земледелие было занятием женщин. в то время, когда мужчины охотились, женщины были занять: сбором дикорастущих растений, их плодов и кореньев. возможно, однажды они заметили, что упавшее на землю семя дало на следующее лето исходы, а затем и плоды. развитие собирательства к возникновению примитивного земледелия. люди стали высевать дикие растения. древние люди обрабатывали землю палкой- копалкой. затем была придумана мотыга с каменным основанием. также люди изобрели простейший серп и зернотерку из камня. постепенно научились сортировать различные виды растений. выбирая лучшие семена и создавая для растений благоприятные условия (поливая их), стали получать хорошие урожаи. обработка земли мотыгой требовала большого труда, тем не менее земледелие приносило постоянные урожаи и обеспечивало людей пропитанием. из занятия охотой возникло скотоводство.представьте, что охотники поймали на охоте маленьких козлят и ягнят! их было жалко убивать. люди стали строить специальные загоны для них, где они содержались и подрастали. таким образом были приручены овца, коза, корова, свинья, лошадь. возле поселений древних людей всегда обитали дикие собаки, питавшиеся отбросами и остатками пищи людей. при приближении к поселению диких зверей они воем и лаем людей. человек приручил собаку. она стала незаменимым древнего человека при охоте. собакибыстро находили зверя и способствовали удачной охоте. люди вкладывали много труда и терпения для и выращивания прирученных животных.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.