Тому для Раскольникова Соня стає символом вічної жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.
Образ Соні має два трактування: традиційну і нову, дану В. Я. Кірпотіним. Згідно з першою, в героїні втілені християнські ідеї, по другій - вона носителька народної моральності. У Соні втілений народний характер в його нерозвиненій “дитячій” стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати за традиційною схемою релігійної - у бік юродивий - недарма вона настільки часто зіставляється з Лізавету.
Хз этот не?
Объяснение:
Ты ушел, брат, ты ушел так рано,
Ушел не попрощавшись, оставив в сердце раны,
Андрюха, брат, ты навсегда в наших сердцах,
Твоя свеча не угаснет в наших домах.
Если бы мы знали, мы б тебя поймали,
Зачем ты прыгнул, брат, скажи зачем?
Если бы мы знали, мы б тебя поймали,
Но мы не смогли тебе
Мы тебя любили, тебя все вместе хоронили,
В последний путь, братан, тебя мы проводили.
Ангелы ликуют, а в аду плачет бес,
Потому что твоё сердце достучалось до небес.
Расскажи нам, брат Андрюха, как же там на небе?
А мы с пацанами вспомним тебя водкой и хлебом,
Брат, мы обещаем тебя не забывать,
Будем с братанами тебе письма на небо писать.
Если бы мы знали, мы б тебя поймали,
Зачем ты прыгнул, брат, скажи зачем?
Если бы мы знали, мы б тебя поймали,
Но мы не смогли тебе
А проблемы в жизни, брат, они тебя сломили,
Хоть ты уже не с нами - тебя мы не забыли,
Тебе все надоело и упал ты вниз,
Устроив всем свои друзьям трагический сюрприз.
Ах, как мы плакали, братан, особенно Настюха,
И плакали ещё раз, отмечая твою днюху.
Твоё лицо, твою улыбку, брат, мы не забыли,
Сколько б ты ни прыгал, мы б всегда ловили!
Если бы мы знали, мы б тебя поймали,
Зачем ты прыгнул, брат, скажи зачем?
Если бы мы знали, мы б тебя поймали,
Но мы не смогли тебе
Тому для Раскольникова Соня стає символом вічної жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.
Образ Соні має два трактування: традиційну і нову, дану В. Я. Кірпотіним. Згідно з першою, в героїні втілені християнські ідеї, по другій - вона носителька народної моральності. У Соні втілений народний характер в його нерозвиненій “дитячій” стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати за традиційною схемою релігійної - у бік юродивий - недарма вона настільки часто зіставляється з Лізавету.