(фр. postimpressionisme, від лат. post – після та імпресіонізм).
Під цим терміном об’єднують творчість ряду художників (переважно французьких), що працювали з 80-тих років XIX ст. до початку XX ст.
Вперше цей термін застосував англійський критик Роджер Фрай для означення різних напрямів у мистецтві Франції з 1880 до 1905 р. Це було своєрідною реакцією на імпресіонізм.
Початок постімпресіонізму – криза імпресіонізму в кінці XIX ст. Тоді, в 1886 році, відбулася остання виставка імпресіоністів, де були вперше показані твори постімпресіоністів. Тоді ж був опублікований «Маніфест символізму» французького поета Жана Мореаса.
Деякий час імпресіонізм та постімпресіонізм (попри свою назву), існують паралельно.
Видатні представники: Вінсент Ван Гог, Поль Сезанн, Поль Гоген.
Майже всі вони починали як імпресіоністи, але пізніше відійшли від цього і створили кожен свою власну манеру живопису. При цьому не утворюється спільної творчої групи. Вони працювали окремо. Поль Сезанн жив у провінції, Поль Гоген взагалі покинув Францію та поїхав на Таїті. Пробував всіх об’єднати лише Ван Гог, але це йому так і не вдалося.
Постімпресіонізм містить різні творчі системи і техніки, що об’єднуються лиш тим, що вони відштовхувалися від імпресіонізму. Творчість цих художників вплинула на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Їхня діяльність заклали основу для багатьох тенденцій мистецтва ХХ ст.
Художники використовували відкриття імпресіоністів у області кольору, композиції, техніки живопису, роздільного мазку та ін.
Майстри постімпресіонізму шукали більш співзвучні для епохи засоби виразності:
· Сера вивчав проблеми сприйняття світла і кольору;
· Сезанн цікавився стійкими закономірностями кольорових поєднань та форм;
· Гоген створив так званий "синтетизм";
· Ван Гог будує свої твори на яскравій кольоровій гаммі, виразному малюнку і вільних композиційних рішеннях.
На відміну від імпресіоністів – прагнуть втілити не короткі миті, а більш тривалі стани життя.
Застосовують декоративну стилізацію.
Предмети на їхніх картинах лише ззовні нагадують те як вони виглядають в реальності, але не ідентичні їм. Вони перетворюються митцем. Колір, лінії, форми стають засобами для передачі індивідуальності художника, його почуттів та думок.
Для цього об’єкт розкладався на складові частини, які ретельно вивчалися. Потім художник видозмінює їх. Подібний ефект досягався за до техніки грубого мазка.
П. Гоген, порівнюючи мистецтво з дзеркалом, стверджував, що в його творах відбивається не зовнішній вигляд фігур, що зображаються, а духовний стан художника. Тобто, тепер метою стає самовираження, а не наслідування природі. П. Сезанн називав своє мистецтво «роздумами з пензлем в руках». Постімпресіоністи хотіли повернути мистецтву те, від чого відмовилися імпресіоністи – зміст, роздуми, відновити зв’язки з художніми традиціями минулого, в тому числі класичними.
При цьому художники послідовно відмовляються як від ідей імпресіоністів, так і від канонів академічного мистецтва.
Постімпресіоністи випередили свій час і сучасники не розуміли творчості більшості з них. Як правило вони помирали в скруті і визнання приходило до них після смерті.
в каждом уроке можно выделить его основные компоненты (объяснение нового материала; закрепление; повторение; проверка знаний, умений, навыков), которые характеризуют различные виды деятельности учителя и учащихся. эти компоненты могут выступать в различных сочетаниях и определять построение урока, взаимосвязь между этапами урока, т. е. его структуру.
под структурой урока понимают соотношение компонентов урока в их определенной последовательности и взаимосвязи между собой. структура урока зависит от дидактической цели, содержания учебного материала, возрастных особенностей учащихся и особенностей класса как коллектива. многообразие структур уроков предполагает разнообразие их типов.
общепринятой классификации типов уроков в современной дидактике нет. это объясняется целым рядом обстоятельств, прежде всего сложностью и многосторонностью процесса взаимодействия учителя и учащихся, протекающего на уроке.
классификация уроков по двум критериям: содержанию и способу проведения. по первому критерию уроки , например, подразделяются на уроки арифметики, , и тригонометрии, а внутри них в зависимости от содержания преподаваемых тем.
2. классификация уроков по логическому содержанию работы и основным этапам учебного процесса:
вводный урок;
урок первичного ознакомления с материалом;
урок усвоения новых знаний;
урок применения полученных знаний на практике;
урок закрепления, повторения и обобщения;
контрольный урок;
смешанный, или комбинированный, урок.
классификация уроков по цели организации, содержанию изучаемого материала и уровню обученности учащихся. в соответствии с этим подходом выделяются пять типов уроков:
уроки изучения нового учебного материала;
уроки совершенствования знаний, умений и навыков;
уроки обобщения и систематизации;
комбинированные уроки;
уроки контроля и коррекции знаний, умений и навыков.
4. классификация уроков по компоненту урока. по этой классификации уроки подразделяются на смешанные и специальные. комбинированные в своей структуре содержат все компоненты урока. в структуре специальных уроков преобладает один компонент. к специальным урокам относятся:
урок усвоения нового материала;
урок закрепления;
урок повторения;
урок контроля, проверки знаний.
5. классификация уроков по дидактической цели:
урок ознакомления учащихся с новым материалом или изучения новых знаний;
урок закрепления знаний;
урок выработки и закрепления умений и навыков;
обобщающий урок;
урок проверки знаний, умений и навыков.
рассмотрим более подробно данную классификацию.
урок ознакомления учащихся с новым материалом или сообщения новых знаний. это такой урок, содержанием которого является новый, неизвестный учащимся материал, включающий в себя относительно широкий круг вопросов и требующий значительного времени на его изучение. на таких уроках в зависимости от их содержания, конкретной дидактической цели и подготовленности учащихся к самостоятельной работе учитель сам излагает новый материал или проводится самостоятельная работа учащихся под его руководством. структура урока ознакомления с новым материалом: повторение предыдущего материала, являющегося основой для изучения нового; объяснение учителем нового материала и работа с учебником; проверка понимания и первичное закрепление знаний; на дом.
урок закрепления знаний. содержание учебной работы на уроке составляет повторное осмысление ранее приобретенных знаний с целью их более прочного усвоения. учащиеся в одних случаях осмысливают и углубляют свои знания по новым источникам, в других решают новые на известные им правила, в третьих устно и письменно воспроизводят ранее приобретенные знания, в четвертых делают сообщения по отдельным вопросам из пройденного с целью более глубокого и прочного их усвоения и т. п. структурно такие уроки предполагают прохождение следующих этапов: проверка ; выполнение устных и письменных ; проверка выполнения ; на дом.
уроки обобщения и систематизации знаний систематизируются и воспроизводятся наиболее существенные вопросы из ранее пройденного материала, восполняются имеющиеся пробелы в знаниях учащихся и раскрываются важнейшие идеи изучаемого курса. такие уроки проводятся в конце изучения отдельных тем, разделов и учебных курсов в целом. их обязательными элементами являются вступление и заключение учителя. само повторение и обобщение может проводиться в форме рассказа, кратких сообщений, чтения отдельных мест из учебника или беседы учителя с учащимися.
уроки проверки знаний, умений и навыков позволяют учителю выявить уровень обученности учащихся в определенной области; установить недостатки в овладении материалом; наметить пути дальнейшей работы. контрольные уроки требуют от учащегося применения всех его знаний, умений и навыков по данной теме.
проверка может осуществляться как в устной, так и в письменной форме.
Постімпресіонізм
(фр. postimpressionisme, від лат. post – після та імпресіонізм).
Під цим терміном об’єднують творчість ряду художників (переважно французьких), що працювали з 80-тих років XIX ст. до початку XX ст.
Вперше цей термін застосував англійський критик Роджер Фрай для означення різних напрямів у мистецтві Франції з 1880 до 1905 р. Це було своєрідною реакцією на імпресіонізм.
Початок постімпресіонізму – криза імпресіонізму в кінці XIX ст. Тоді, в 1886 році, відбулася остання виставка імпресіоністів, де були вперше показані твори постімпресіоністів. Тоді ж був опублікований «Маніфест символізму» французького поета Жана Мореаса.
Деякий час імпресіонізм та постімпресіонізм (попри свою назву), існують паралельно.
Видатні представники: Вінсент Ван Гог, Поль Сезанн, Поль Гоген.
Майже всі вони починали як імпресіоністи, але пізніше відійшли від цього і створили кожен свою власну манеру живопису. При цьому не утворюється спільної творчої групи. Вони працювали окремо. Поль Сезанн жив у провінції, Поль Гоген взагалі покинув Францію та поїхав на Таїті. Пробував всіх об’єднати лише Ван Гог, але це йому так і не вдалося.
Постімпресіонізм містить різні творчі системи і техніки, що об’єднуються лиш тим, що вони відштовхувалися від імпресіонізму. Творчість цих художників вплинула на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Їхня діяльність заклали основу для багатьох тенденцій мистецтва ХХ ст.
Художники використовували відкриття імпресіоністів у області кольору, композиції, техніки живопису, роздільного мазку та ін.
Майстри постімпресіонізму шукали більш співзвучні для епохи засоби виразності:
· Сера вивчав проблеми сприйняття світла і кольору;
· Сезанн цікавився стійкими закономірностями кольорових поєднань та форм;
· Гоген створив так званий "синтетизм";
· Ван Гог будує свої твори на яскравій кольоровій гаммі, виразному малюнку і вільних композиційних рішеннях.
На відміну від імпресіоністів – прагнуть втілити не короткі миті, а більш тривалі стани життя.
Застосовують декоративну стилізацію.
Предмети на їхніх картинах лише ззовні нагадують те як вони виглядають в реальності, але не ідентичні їм. Вони перетворюються митцем. Колір, лінії, форми стають засобами для передачі індивідуальності художника, його почуттів та думок.
Для цього об’єкт розкладався на складові частини, які ретельно вивчалися. Потім художник видозмінює їх. Подібний ефект досягався за до техніки грубого мазка.
П. Гоген, порівнюючи мистецтво з дзеркалом, стверджував, що в його творах відбивається не зовнішній вигляд фігур, що зображаються, а духовний стан художника. Тобто, тепер метою стає самовираження, а не наслідування природі. П. Сезанн називав своє мистецтво «роздумами з пензлем в руках». Постімпресіоністи хотіли повернути мистецтву те, від чого відмовилися імпресіоністи – зміст, роздуми, відновити зв’язки з художніми традиціями минулого, в тому числі класичними.
При цьому художники послідовно відмовляються як від ідей імпресіоністів, так і від канонів академічного мистецтва.
Постімпресіоністи випередили свій час і сучасники не розуміли творчості більшості з них. Як правило вони помирали в скруті і визнання приходило до них після смерті.
в каждом уроке можно выделить его основные компоненты (объяснение нового материала; закрепление; повторение; проверка знаний, умений, навыков), которые характеризуют различные виды деятельности учителя и учащихся. эти компоненты могут выступать в различных сочетаниях и определять построение урока, взаимосвязь между этапами урока, т. е. его структуру.
под структурой урока понимают соотношение компонентов урока в их определенной последовательности и взаимосвязи между собой. структура урока зависит от дидактической цели, содержания учебного материала, возрастных особенностей учащихся и особенностей класса как коллектива. многообразие структур уроков предполагает разнообразие их типов.
общепринятой классификации типов уроков в современной дидактике нет. это объясняется целым рядом обстоятельств, прежде всего сложностью и многосторонностью процесса взаимодействия учителя и учащихся, протекающего на уроке.
классификация уроков по двум критериям: содержанию и способу проведения. по первому критерию уроки , например, подразделяются на уроки арифметики, , и тригонометрии, а внутри них в зависимости от содержания преподаваемых тем.
2. классификация уроков по логическому содержанию работы и основным этапам учебного процесса:
вводный урок;
урок первичного ознакомления с материалом;
урок усвоения новых знаний;
урок применения полученных знаний на практике;
урок закрепления, повторения и обобщения;
контрольный урок;
смешанный, или комбинированный, урок.
классификация уроков по цели организации, содержанию изучаемого материала и уровню обученности учащихся. в соответствии с этим подходом выделяются пять типов уроков:
уроки изучения нового учебного материала;
уроки совершенствования знаний, умений и навыков;
уроки обобщения и систематизации;
комбинированные уроки;
уроки контроля и коррекции знаний, умений и навыков.
4. классификация уроков по компоненту урока. по этой классификации уроки подразделяются на смешанные и специальные. комбинированные в своей структуре содержат все компоненты урока. в структуре специальных уроков преобладает один компонент. к специальным урокам относятся:
урок усвоения нового материала;
урок закрепления;
урок повторения;
урок контроля, проверки знаний.
5. классификация уроков по дидактической цели:
урок ознакомления учащихся с новым материалом или изучения новых знаний;
урок закрепления знаний;
урок выработки и закрепления умений и навыков;
обобщающий урок;
урок проверки знаний, умений и навыков.
рассмотрим более подробно данную классификацию.
урок ознакомления учащихся с новым материалом или сообщения новых знаний. это такой урок, содержанием которого является новый, неизвестный учащимся материал, включающий в себя относительно широкий круг вопросов и требующий значительного времени на его изучение. на таких уроках в зависимости от их содержания, конкретной дидактической цели и подготовленности учащихся к самостоятельной работе учитель сам излагает новый материал или проводится самостоятельная работа учащихся под его руководством. структура урока ознакомления с новым материалом: повторение предыдущего материала, являющегося основой для изучения нового; объяснение учителем нового материала и работа с учебником; проверка понимания и первичное закрепление знаний; на дом.
урок закрепления знаний. содержание учебной работы на уроке составляет повторное осмысление ранее приобретенных знаний с целью их более прочного усвоения. учащиеся в одних случаях осмысливают и углубляют свои знания по новым источникам, в других решают новые на известные им правила, в третьих устно и письменно воспроизводят ранее приобретенные знания, в четвертых делают сообщения по отдельным вопросам из пройденного с целью более глубокого и прочного их усвоения и т. п. структурно такие уроки предполагают прохождение следующих этапов: проверка ; выполнение устных и письменных ; проверка выполнения ; на дом.
уроки обобщения и систематизации знаний систематизируются и воспроизводятся наиболее существенные вопросы из ранее пройденного материала, восполняются имеющиеся пробелы в знаниях учащихся и раскрываются важнейшие идеи изучаемого курса. такие уроки проводятся в конце изучения отдельных тем, разделов и учебных курсов в целом. их обязательными элементами являются вступление и заключение учителя. само повторение и обобщение может проводиться в форме рассказа, кратких сообщений, чтения отдельных мест из учебника или беседы учителя с учащимися.
уроки проверки знаний, умений и навыков позволяют учителю выявить уровень обученности учащихся в определенной области; установить недостатки в овладении материалом; наметить пути дальнейшей работы. контрольные уроки требуют от учащегося применения всех его знаний, умений и навыков по данной теме.
проверка может осуществляться как в устной, так и в письменной форме.