Опишите электрические, свойства и область применения таких материалов, как конденсаторное масло и трихлордифенил. сравните их свойства на следующем примере: во сколько раз изменится общая ёмкость двух конденсаторов при замене в них конденсаторного масла на трихлордифенил при температуре 200с? решить при последовательном и параллельном соединении конденсаторов.
Объяснение:
Исходя из нижеприведенных электронов схем атомов химических элементов, определите, какие из главной подгруппы:
а)+2,2е;
б)+4,2е2е;
в)+10,2е8е;
г)+20,2е8е8е2е;
д)+36,2е8е18е8е;
Найдите соседей в периодической системе элементов Д.И. Менделеева:
а)2е;
б)2е8е4е
в)2е8е4е;
г)2е2е
д)2е8е8е2е
е)2е8е8е
ж)2е8е5е
Посмотрите на следующую запись, со всем ли вы согласны?
а) 1s22s1 – 2-й период, 1 группа, главная подгруппа;
б) 1s22s22p1 – 2-й период, 3 группа, главная подгруппа;
в) 1s22s22p4 – 2-й период, 6 группа, главная подгруппа;
г) 1s22s22p6 – 2-й период, 8 группа, главная подгруппа.
План характеристики химического элемента (записать)
Р
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.