В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География

орындап беріндерш . Жабық тест ашық тест​


орындап беріндерш . Жабық тест ашық тест​

Показать ответ
Ответ:
Lenika2len
Lenika2len
05.04.2023 16:30

В России имеются довольно странные и удивительные города. К их числу относятся Чебоксары. Но что уж такого особенного в этом городе? Чем он так хорош или плох? И что из этого вытекает важного для экономики всей страны?

Россия на протяжении почти всей своей истории хронически страдает от убогой модели территориального развития. Ее сотрясают региональные крайности: либо перенаселенная по всем мировым меркам Москва, либо полное захолустье провинциальных городов. И, тем не менее, есть все-таки в нашей стране островки чего нормального. Ярким примером тому может служить столица Чувашии – Чебоксары. Каков же этот город? Что в нем такого, что позволяет говорить о нем, как об эталоне российского градостроительства?

1. Новое слово в отечественном градостроительстве. Чебоксары попадают в категорию городов из «золотой середины»: их численность до полумиллиона жителей. С таким населением город уже становится вполне дее с полным экономическим циклом самообслуживания, но одновременно он еще не перерастает в загаженный и перегруженный мегаполис. Однако данное преимущество есть у многих ужасных городов страны. Чебоксары же поражают, прежде всего, своим дизайном. Здесь реализован принцип, в соответствии с которым город – это не совокупность дорог, а система улиц. А улицы – это не дороги. Именно поэтому дорожные магистрали Чебоксар отделены от тротуаров полосой зеленых насаждений. Но главное – это набережная города. Здесь реализован еще один почти фантастический для России принцип: автомагистрали не должны проходить вдоль реки. Поэтому дороги оттеснены вглубь города, а набережная превращена в парковую зону с обилием зелени и приятных небольших сооружений. И никаких тебе дорог и машин! По сравнению с Москвой, где везде вдоль рек идут загазованные трассы с потоком смердящих автомобилей, это кажется настоящим чудом. Разумеется, и сама Волга выглядит гораздо чище абсолютно измученной бензином, мазутом и бытовым мусором Москвы-реки.

0,0(0 оценок)
Ответ:
ososkovaluba
ososkovaluba
22.05.2021 08:56

У 70-х роках XVIII століття, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина опинилася в складі Австрійської імперії. Разом з частиною польських земель, вона утворила Королівство Галичини та Лодомерії. Хоча Лодомерія пізніше відійшла Росії, Східна Галичина не була самотньою землею з українським населенням у складі Австрійської імперії. Ще з XVII століття там перебувало Закарпаття у складі Угорського королівства. А в кінці XVIII століття у складі окремого округу до Галичини та Лодомерії приєднали Північну Буковину з містом Чернівці.

Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.

Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.

Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно.

Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках. Неписьменний селянин Кобилиця підбурив інших, не менш неписьменних селян самовільно захопити пасовиська та луги у своїй окрузі. Він стверджував, що має дозвіл від самого цісара, тобто австрійського імператора. Насправді ж, Кобилиця купив звичайну книгу про права й повинності жителів гір, де йшлося зовсім про інше. Але перевірити ніхто не зміг. Повстання набуло значних масштабів. Кобилицю прозвали «гуцульським королем». Придушити повстання вдалося лише втручанням урядових військ.

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Другие предметы
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота