Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
народное декоративно-прикладное искусство дагестана, имеющие богатые многовековые традиции, является неотъемлемой составной частью национальной художественной культуры . на протяжении тысячелетий оно было связанно с жизнью горцев, его бытовым укладом, повседневной жизни и пониманием прекрасного.
высокий талант и художественное дарование дагестанских народов наиболее ярко проявились в художественной обработке металла, в ковроткачестве, в гончарном производстве и художественной обработке дерева.
из поколения в поколение передавались народными умельцами приемы художественного мастерства профессиональные навыки. последующее новое поколение мастеров подхватывало их, совершенствовало и обогащало. в предметах практического назначения мастера достигали удивительно гармоничное сочетание прекрасного и полезного.
непосредственно связанное с повседневным бытом человека, с убранством и отделкой жилищ, одеждой, украшениями, предметами труда, хозяйственной утварью, декоративно- прикладное искусство дагестана, пройдя длительный и сложный путь, достигло значительного совершенства.
ныне, в наш век технического прогресса, в условиях ускоренного развития национальных культур, когда в художественном творчестве постепенно стираются рамки узконациональных различий на пути его развития в интернациональном русле, когда в культуре народов все более ослабевает этническая специфика, глубокий интерес к ценностям прошлого, к вопросам национальных культурного населения чрезвычайно возрос. в творчестве же мастеров народных художественных промыслов находят, как известно, наиболее яркое проявление самобытные традиционные формы национальной культуры, восходящие своими истоками к глубинным пластам народного искусства. все это настоятельно ставит перед нами дальнейшего развертывания более глубокого изучения художественной культуры, усиления и улучшения работ по сбору, систематизации и обобщению материалов по народному декоративно-прикладному искусству. кроме того, для такого исключительно своеобразного -культурного региона нашей страны как дагестан, где национальное многообразие, положение, особенности развития в прошлом и другие факторы наложили определенный отпечаток на характер народного искусства – недаром дагестан не только страной гор и горой языков, но также и страной мастеров, краем народных художественных промыслов, - глубокое и всестороннее изучение декоративно-прикладного искусства будет способствовать решению ряда важных вопросов теории народного искусства, познанию законов его развития и особенностей функционирования в разные эпохи. оно позволит также показать все то подлинно народное, истинно прогрессивное, что имеется в искусстве и культуре прошлых веков и тем самым определить тот вклад народов дагестана, который они внесли в сокровищницу многонационально искусства нашей страны.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
ответ:
народное декоративно-прикладное искусство дагестана, имеющие богатые многовековые традиции, является неотъемлемой составной частью национальной художественной культуры . на протяжении тысячелетий оно было связанно с жизнью горцев, его бытовым укладом, повседневной жизни и пониманием прекрасного.
высокий талант и художественное дарование дагестанских народов наиболее ярко проявились в художественной обработке металла, в ковроткачестве, в гончарном производстве и художественной обработке дерева.
из поколения в поколение передавались народными умельцами приемы художественного мастерства профессиональные навыки. последующее новое поколение мастеров подхватывало их, совершенствовало и обогащало. в предметах практического назначения мастера достигали удивительно гармоничное сочетание прекрасного и полезного.
непосредственно связанное с повседневным бытом человека, с убранством и отделкой жилищ, одеждой, украшениями, предметами труда, хозяйственной утварью, декоративно- прикладное искусство дагестана, пройдя длительный и сложный путь, достигло значительного совершенства.
ныне, в наш век технического прогресса, в условиях ускоренного развития национальных культур, когда в художественном творчестве постепенно стираются рамки узконациональных различий на пути его развития в интернациональном русле, когда в культуре народов все более ослабевает этническая специфика, глубокий интерес к ценностям прошлого, к вопросам национальных культурного населения чрезвычайно возрос. в творчестве же мастеров народных художественных промыслов находят, как известно, наиболее яркое проявление самобытные традиционные формы национальной культуры, восходящие своими истоками к глубинным пластам народного искусства. все это настоятельно ставит перед нами дальнейшего развертывания более глубокого изучения художественной культуры, усиления и улучшения работ по сбору, систематизации и обобщению материалов по народному декоративно-прикладному искусству. кроме того, для такого исключительно своеобразного -культурного региона нашей страны как дагестан, где национальное многообразие, положение, особенности развития в прошлом и другие факторы наложили определенный отпечаток на характер народного искусства – недаром дагестан не только страной гор и горой языков, но также и страной мастеров, краем народных художественных промыслов, - глубокое и всестороннее изучение декоративно-прикладного искусства будет способствовать решению ряда важных вопросов теории народного искусства, познанию законов его развития и особенностей функционирования в разные эпохи. оно позволит также показать все то подлинно народное, истинно прогрессивное, что имеется в искусстве и культуре прошлых веков и тем самым определить тот вклад народов дагестана, который они внесли в сокровищницу многонационально искусства нашей страны.