ответ:Великий шелковый путь, как торговая магистраль возник в Ш веке до нашей эры и просуществовал до ХVI века. Немало опустошительных войн, разрушений, пожарищ, голода и мора видели древние, торговые города, расположенные вдоль шелкового пути. Одни из них канули в вечность, оставив потомкам развалины овеянные легендами, другие не раз полыхали в огне, погибали и вновь возрождались, чтобы поражать мир богатством, синевой куполов, ажурной терракотовой вязью мавзолеев и мечетей. Веками шумели разноязычные, восточные базары, сотни лет по пыльным караванным дорогам везли для продажи европейцам драгоценные шелка и каменья, пряности и красители, золото и серебро, экзотичных южных птиц и зверей.
Великий шелковый путь, одно из наиболее значительных достижений в истории мировой цивилизации. Разветвленные сети караванных дорог пересекали Европу и Азию от Средиземноморья до Китая и служили в эпоху древности и средневековья важным средством торговых связей и диалога между культурами Запада и Востока. Наиболее протяженный и магистральный участок шелкового пути проходил через территории Центральной Азии, в том числе и Кыргызстана. Караваны, груженные шелком из Китая, пряностями и самоцветами из Индии, серебряными изделиями из Ирана, византийскими полотнами, афросиабской керамикой и многими другими товарами шли по пустыням Каракумы и Кызылкум, через оазисы Мерва и Хорезма, безбрежными степями Сары Арки; одолевали перевалы Памира, Тянь-Шаня, Алтая, переправлялись через реки Мургаб, Амударью и Сырдарью.
На пути караванов стали возникать и расцветать богатые города, торгово-ремесленные поселения, караван сараи. Туркмения - Мерв; Узбекистан - Бухара, Самарканд, Ургенч, Хива. Казахстан - Отрар, Туркестан, Тараз, Испеджаб. Киргизия - Джуль, Суяб, Новокент, Баласагун, Борскоон, Таш-Рабат, Ош, Узген.
Европейские страны сотрудничали и общались со странами Азиатскими. Ойкумена эллинская сомкнулась с ойкуменой Востока. И подобно двум сообщающимся сосудам столь разные цивилизации стали переливать друг в друга свои познания. Артериями соединявшие эти сосуды были, торговые пути. По ним провозились не только товары, на протяжении веков дороги становились проводниками культур, наук, технологий и религий. Центральная Азия, расположенная между Китаем и Индией на востоке, между Персией и Аравией на юге, Европейским миром на западе, Волгой и Сибирью на севере, почти два тысячелетия стояла на пересечении торговых путей.
Одним из первых, кто описал эту торговую магистраль, историки считают Китайского дипломата Чжань Цаня, жившего в I веке до нашей эры. О том, что уже в этот период Центральная Азия оказалась втянутая в торговые отношения с Поднебесной, свидетельствуют большое количество китайских монет, бронзовые зеркала, остатки шелковых тканей, фрагменты фарфоровой посуды китайского производства, обнаруженных при археологических раскопках. Под влиянием Китая в Центральной Азии стало развиваться шелководство и бумага деланье, а от Центральной Азии Китай принял культивирование винограда, люцерны, лука, хлопка, граната, грецкого ореха, фигового дерева и огурцов.
Скромный служащий Флорентийского торгового дома Барди Франческа Паголотти вернулся в 1355 году после восьмилетней отлучки домой в Италию, за его плечами остались тысячи Китайских ли, Арабских фарсахов и Европейских миль Великого Шелкового пути. Он стал автором бесценного фолианта “Практика торговли, или сочинение о далеких землях, торговых мерах и других предметах, сведения которых необходимо купцам всех стран”.
Весь парадокс в том, что свое нынешнее название эта древняя дорога получила лишь в ХIХ веке по предложению Фердинанда фон Ризтгофена, автора классических трудов по физической географии Китая и орографии Азии, с легкой руки которого это наименование сегодня принято повсеместно. Тепло встречено мировой общественностью решение ЮНЕСКО о реализации международной программы “Великий Шелковый путь-путь диалога, взаимопонимания и сближения культур”.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
ответ:Великий шелковый путь, как торговая магистраль возник в Ш веке до нашей эры и просуществовал до ХVI века. Немало опустошительных войн, разрушений, пожарищ, голода и мора видели древние, торговые города, расположенные вдоль шелкового пути. Одни из них канули в вечность, оставив потомкам развалины овеянные легендами, другие не раз полыхали в огне, погибали и вновь возрождались, чтобы поражать мир богатством, синевой куполов, ажурной терракотовой вязью мавзолеев и мечетей. Веками шумели разноязычные, восточные базары, сотни лет по пыльным караванным дорогам везли для продажи европейцам драгоценные шелка и каменья, пряности и красители, золото и серебро, экзотичных южных птиц и зверей.
Великий шелковый путь, одно из наиболее значительных достижений в истории мировой цивилизации. Разветвленные сети караванных дорог пересекали Европу и Азию от Средиземноморья до Китая и служили в эпоху древности и средневековья важным средством торговых связей и диалога между культурами Запада и Востока. Наиболее протяженный и магистральный участок шелкового пути проходил через территории Центральной Азии, в том числе и Кыргызстана. Караваны, груженные шелком из Китая, пряностями и самоцветами из Индии, серебряными изделиями из Ирана, византийскими полотнами, афросиабской керамикой и многими другими товарами шли по пустыням Каракумы и Кызылкум, через оазисы Мерва и Хорезма, безбрежными степями Сары Арки; одолевали перевалы Памира, Тянь-Шаня, Алтая, переправлялись через реки Мургаб, Амударью и Сырдарью.
На пути караванов стали возникать и расцветать богатые города, торгово-ремесленные поселения, караван сараи. Туркмения - Мерв; Узбекистан - Бухара, Самарканд, Ургенч, Хива. Казахстан - Отрар, Туркестан, Тараз, Испеджаб. Киргизия - Джуль, Суяб, Новокент, Баласагун, Борскоон, Таш-Рабат, Ош, Узген.
Европейские страны сотрудничали и общались со странами Азиатскими. Ойкумена эллинская сомкнулась с ойкуменой Востока. И подобно двум сообщающимся сосудам столь разные цивилизации стали переливать друг в друга свои познания. Артериями соединявшие эти сосуды были, торговые пути. По ним провозились не только товары, на протяжении веков дороги становились проводниками культур, наук, технологий и религий. Центральная Азия, расположенная между Китаем и Индией на востоке, между Персией и Аравией на юге, Европейским миром на западе, Волгой и Сибирью на севере, почти два тысячелетия стояла на пересечении торговых путей.
Одним из первых, кто описал эту торговую магистраль, историки считают Китайского дипломата Чжань Цаня, жившего в I веке до нашей эры. О том, что уже в этот период Центральная Азия оказалась втянутая в торговые отношения с Поднебесной, свидетельствуют большое количество китайских монет, бронзовые зеркала, остатки шелковых тканей, фрагменты фарфоровой посуды китайского производства, обнаруженных при археологических раскопках. Под влиянием Китая в Центральной Азии стало развиваться шелководство и бумага деланье, а от Центральной Азии Китай принял культивирование винограда, люцерны, лука, хлопка, граната, грецкого ореха, фигового дерева и огурцов.
Скромный служащий Флорентийского торгового дома Барди Франческа Паголотти вернулся в 1355 году после восьмилетней отлучки домой в Италию, за его плечами остались тысячи Китайских ли, Арабских фарсахов и Европейских миль Великого Шелкового пути. Он стал автором бесценного фолианта “Практика торговли, или сочинение о далеких землях, торговых мерах и других предметах, сведения которых необходимо купцам всех стран”.
Весь парадокс в том, что свое нынешнее название эта древняя дорога получила лишь в ХIХ веке по предложению Фердинанда фон Ризтгофена, автора классических трудов по физической географии Китая и орографии Азии, с легкой руки которого это наименование сегодня принято повсеместно. Тепло встречено мировой общественностью решение ЮНЕСКО о реализации международной программы “Великий Шелковый путь-путь диалога, взаимопонимания и сближения культур”.
Объяснение:
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.