Лето. Давненько оно было. А как же чудесно и прекрасно все происходило!
Летние каникулы были замечательными. Я отдыхала на даче, купалась на речке, гуляла с друзьями родителям по хозяйству, читала интересные книги, съездила в деревню. Жилось мне летом очень хорошо! А какая погода, какие деревья! Все луга, поляны были окрашены ярко зеленым цветом, различные цветы манили меня своим чудным запахом. Сколько вкусных ягод я попробовала этим летом! А овощей и фруктов... Даже не сосчитать. Особенно мне понравилось, как мы с папой ходили в лес за грибами. Тишина и красота леса не перестает меня удивлять. А какой там чистый и свежий воздух, это не передать словами. Летом я хорошенько отдохнула, и хочется сказать, что это лето было лучшим из всех, но я с нетерпением жду следующее лето.
Пані Берті Бартолотті сиділа в кріслі-гойдалці й снідала. Вона випила чотири чашки кави, з'їла три булочки з маслом і медом, двоє некруто зварених яєць, скибку чорного хліба з шинкою і сиром та скибку білого хліба з паштетом із гусячої печінки. Снідаючи, вона гойдалася, — бо крісло-гойдалка на те й зроблене, щоб у ньому гойдалися, — тому на її халаті з'явилися руді плями від кави й жовті від яєць. Крім того, їй за викот нападало повно крихт із булочок і хліба.
Пані Бартолотті підвелася й доти стрибала по кімнаті на одній нозі, доки всі крихти повитрушувалися з-під халата на підлогу. Тоді вона облизала липкі від меду пальці й сказала сама до себе:
— Ану, дитино моя, вмийся, перевдягнися і швидше берись до роботи!
Пані Бартолотті завжди казала "дитино моя", коли розмовляла сама з собою. Свого часу, як вона справді була ще дитиною, до неї так завжди зверталася мати:
Лето. Давненько оно было. А как же чудесно и прекрасно все происходило!
Летние каникулы были замечательными. Я отдыхала на даче, купалась на речке, гуляла с друзьями родителям по хозяйству, читала интересные книги, съездила в деревню. Жилось мне летом очень хорошо! А какая погода, какие деревья! Все луга, поляны были окрашены ярко зеленым цветом, различные цветы манили меня своим чудным запахом. Сколько вкусных ягод я попробовала этим летом! А овощей и фруктов... Даже не сосчитать. Особенно мне понравилось, как мы с папой ходили в лес за грибами. Тишина и красота леса не перестает меня удивлять. А какой там чистый и свежий воздух, это не передать словами. Летом я хорошенько отдохнула, и хочется сказать, что это лето было лучшим из всех, но я с нетерпением жду следующее лето.
Відповідь:
Конрад, або Дитина з бляшанки
Пані Берті Бартолотті сиділа в кріслі-гойдалці й снідала. Вона випила чотири чашки кави, з'їла три булочки з маслом і медом, двоє некруто зварених яєць, скибку чорного хліба з шинкою і сиром та скибку білого хліба з паштетом із гусячої печінки. Снідаючи, вона гойдалася, — бо крісло-гойдалка на те й зроблене, щоб у ньому гойдалися, — тому на її халаті з'явилися руді плями від кави й жовті від яєць. Крім того, їй за викот нападало повно крихт із булочок і хліба.
Пані Бартолотті підвелася й доти стрибала по кімнаті на одній нозі, доки всі крихти повитрушувалися з-під халата на підлогу. Тоді вона облизала липкі від меду пальці й сказала сама до себе:
— Ану, дитино моя, вмийся, перевдягнися і швидше берись до роботи!
Пані Бартолотті завжди казала "дитино моя", коли розмовляла сама з собою. Свого часу, як вона справді була ще дитиною, до неї так завжди зверталася мати:
"Ану, дитино моя, зроби уроки! Ану, дитино моя, витри посуд! Ану, дитино моя, замовкни!"
А потім, як пані Бартолотті вже не була дитиною, її чоловік, пан Бартолотті, теж звертався так до неї:
"Ану, дитино моя, звари обід! Ану, дитино моя, приший мені ґудзика до штанів! Ану, дитино моя, підмети в хаті!"
Пояснення: