Здавалося б, людині не треба багато для щастя — жити в затишку, любові й комфорті. І якщо не всі ці потреби були задоволені в роки існування наших далеких предків, проте неможливо заперечити, що ті, хто жив у двадцятому та двадцять першому столітті не мають цих елементарних зручностей. Та природою закладено, що вижити має сильніший. Можливо, це пояснює те, що людина не може постійно жити в мирі з навколишнім світом, і свідченням цього є війни.
У період, коли життя поставлене під знаком питання, коли небезпека чатує тебе на кожному кроці, і ти не знаєш, чи побачиш сонце завтрашнього дня, тоді ти починаєш жити по-справжньому, адже тобі здається, що вже нічого втрачати. Саме в такий період людина починає переживати емоції значно сильніше, ніж коли-небудь. І серед вражень, які хочеться отримати до того, як покинеш світ, кохання займає одне із передових місць.
Тема кохання і війни яскраво була описана у творах мого улюбленого письменника — Еріха Марії Ремарка. Часто мені кажуть, що книги цього автора варто читати в значно старшому віці, коли мій досвід дасть мені можливість зрозуміти, що цей творець хотів донести до людства. Проте, як на мене, головна думка у творах виражена настільки чітко й однозначно, що будь-яка свідома людина, незалежно від того, скільки їй років, зуміють її усвідомити. Цей німецький письменник намагався продемонструвати, що кохання — це найвище почуття, яке кожен із нас рано чи пізно пізнає, це досвід, без якого існування людини втрачає свій сенс.
Этих животных выбросили, потому что они оказались не нужны своим хозяевам. Или они потерялись. А может, их даже подвергали издевательствам и мучениям.
Многие из них ждут, что для них найдутся добрые руки, но зачастую очень трудно подыскать им новых хозяев. Большинство этих кошек пережили очень сильный стресс, и не всегда из них могут получиться ласковые симпатяшки, любимцы всей семьи.
Некоторые из таких кошек шипят, царапаются и кусаются. Многие нуждаются в неделях и месяцах терпеливой реабилитации. А некоторые так и не смогут избавиться от страха перед незнакомыми людьми.
В дальнейшем ситуация может ухудшиться из-за стресса от пребывания в приюте. Чем дольше кошка там остается, тем сильнее это отражается на ней.
Чтобы дать каждому животному шанс попасть в добрые руки, работники приютов должны стараться создать спокойную обстановку без стресса, чтобы предотвратить дальнейшее возможное ухудшение здоровья кошек.
Здавалося б, людині не треба багато для щастя — жити в затишку, любові й комфорті. І якщо не всі ці потреби були задоволені в роки існування наших далеких предків, проте неможливо заперечити, що ті, хто жив у двадцятому та двадцять першому столітті не мають цих елементарних зручностей. Та природою закладено, що вижити має сильніший. Можливо, це пояснює те, що людина не може постійно жити в мирі з навколишнім світом, і свідченням цього є війни.
У період, коли життя поставлене під знаком питання, коли небезпека чатує тебе на кожному кроці, і ти не знаєш, чи побачиш сонце завтрашнього дня, тоді ти починаєш жити по-справжньому, адже тобі здається, що вже нічого втрачати. Саме в такий період людина починає переживати емоції значно сильніше, ніж коли-небудь. І серед вражень, які хочеться отримати до того, як покинеш світ, кохання займає одне із передових місць.
Тема кохання і війни яскраво була описана у творах мого улюбленого письменника — Еріха Марії Ремарка. Часто мені кажуть, що книги цього автора варто читати в значно старшому віці, коли мій досвід дасть мені можливість зрозуміти, що цей творець хотів донести до людства. Проте, як на мене, головна думка у творах виражена настільки чітко й однозначно, що будь-яка свідома людина, незалежно від того, скільки їй років, зуміють її усвідомити. Цей німецький письменник намагався продемонструвати, що кохання — це найвище почуття, яке кожен із нас рано чи пізно пізнає, це досвід, без якого існування людини втрачає свій сенс.
Объяснение:
Вибери головне)
Этих животных выбросили, потому что они оказались не нужны своим хозяевам. Или они потерялись. А может, их даже подвергали издевательствам и мучениям.
Многие из них ждут, что для них найдутся добрые руки, но зачастую очень трудно подыскать им новых хозяев. Большинство этих кошек пережили очень сильный стресс, и не всегда из них могут получиться ласковые симпатяшки, любимцы всей семьи.
Некоторые из таких кошек шипят, царапаются и кусаются. Многие нуждаются в неделях и месяцах терпеливой реабилитации. А некоторые так и не смогут избавиться от страха перед незнакомыми людьми.
В дальнейшем ситуация может ухудшиться из-за стресса от пребывания в приюте. Чем дольше кошка там остается, тем сильнее это отражается на ней.
Чтобы дать каждому животному шанс попасть в добрые руки, работники приютов должны стараться создать спокойную обстановку без стресса, чтобы предотвратить дальнейшее возможное ухудшение здоровья кошек.