настя была как золотая курочка на высоких ножках. Волосы у неё темные, отливали золотом, веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки и частые, и тесно им было,и лезлиони во все стороны. Только носик был чистенький и глядел вверх. МИтраша был младше сестры на два года. Ему было всего лет десять с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок широкий. это был очень упрямый и сильный мальчик."Мужичок в мешочке" в шутку его так называли учителя в школе. Митраша как и сестра был весь в веснушках и только носик его чистенький и глядел вверх. Очень часто нам приходилось видеть эти ночики в поле, на работе. От родителей им досталось в богатство: Изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, коза Дереза и поросенок Хрен. Поначалу детям было тяжело, на к ним приезжали родственники, как то но потом они всему научились сами.
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть - дівчинка Ніна і науковець Адам. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.
настя была как золотая курочка на высоких ножках. Волосы у неё темные, отливали золотом, веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки и частые, и тесно им было,и лезлиони во все стороны. Только носик был чистенький и глядел вверх. МИтраша был младше сестры на два года. Ему было всего лет десять с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок широкий. это был очень упрямый и сильный мальчик."Мужичок в мешочке" в шутку его так называли учителя в школе. Митраша как и сестра был весь в веснушках и только носик его чистенький и глядел вверх. Очень часто нам приходилось видеть эти ночики в поле, на работе. От родителей им досталось в богатство: Изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, коза Дереза и поросенок Хрен. Поначалу детям было тяжело, на к ним приезжали родственники, как то но потом они всему научились сами.
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть - дівчинка Ніна і науковець Адам. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.