Объяснение: Абсолютная звездная величина Солнца = 4,8 М. Это означает, что если наблюдать Солнце с расстояния 10 парсек (пк), то видимая звездная величина Солнца будет равна указанной, т.е. 4,8 m. Расстояние до Плеяд в 117/10 = 11,7 раз больше стандартного расстояния принятого = 10 пк. Поскольку яркость наблюдаемого источника излучения пропорциональна квадрату расстояния, до этого источника, то видимая яркость Солнца с расстояния Плеяд, будет в 11,7² = 136,89 раз меньше чем абсолютная звездная величина. Поскольку изменение видимой яркости в 136,89 раз соответствует изменению яркости в, примерно, 5,34 звездных величин, то видимая звездная величина Солнца с расстояния Плеяд составит 4,8 +5,34 ≈10,14 m. Человек может на пределе видимости увидеть звезды не слабее 6 m. Следовательно, Солнце с расстояния Плеяд человек увидеть не сможет.
У 70-х роках XVIII століття, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина опинилася в складі Австрійської імперії. Разом з частиною польських земель, вона утворила Королівство Галичини та Лодомерії. Хоча Лодомерія пізніше відійшла Росії, Східна Галичина не була самотньою землею з українським населенням у складі Австрійської імперії. Ще з XVII століття там перебувало Закарпаття у складі Угорського королівства. А в кінці XVIII століття у складі окремого округу до Галичини та Лодомерії приєднали Північну Буковину з містом Чернівці.
Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.
Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.
Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно.
Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках. Неписьменний селянин Кобилиця підбурив інших, не менш неписьменних селян самовільно захопити пасовиська та луги у своїй окрузі. Він стверджував, що має дозвіл від самого цісара, тобто австрійського імператора. Насправді ж, Кобилиця купив звичайну книгу про права й повинності жителів гір, де йшлося зовсім про інше. Але перевірити ніхто не зміг. Повстання набуло значних масштабів. Кобилицю прозвали «гуцульським королем». Придушити повстання вдалося лише втручанням урядових військ.
ответ: Нет
Объяснение: Абсолютная звездная величина Солнца = 4,8 М. Это означает, что если наблюдать Солнце с расстояния 10 парсек (пк), то видимая звездная величина Солнца будет равна указанной, т.е. 4,8 m. Расстояние до Плеяд в 117/10 = 11,7 раз больше стандартного расстояния принятого = 10 пк. Поскольку яркость наблюдаемого источника излучения пропорциональна квадрату расстояния, до этого источника, то видимая яркость Солнца с расстояния Плеяд, будет в 11,7² = 136,89 раз меньше чем абсолютная звездная величина. Поскольку изменение видимой яркости в 136,89 раз соответствует изменению яркости в, примерно, 5,34 звездных величин, то видимая звездная величина Солнца с расстояния Плеяд составит 4,8 +5,34 ≈10,14 m. Человек может на пределе видимости увидеть звезды не слабее 6 m. Следовательно, Солнце с расстояния Плеяд человек увидеть не сможет.
У 70-х роках XVIII століття, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина опинилася в складі Австрійської імперії. Разом з частиною польських земель, вона утворила Королівство Галичини та Лодомерії. Хоча Лодомерія пізніше відійшла Росії, Східна Галичина не була самотньою землею з українським населенням у складі Австрійської імперії. Ще з XVII століття там перебувало Закарпаття у складі Угорського королівства. А в кінці XVIII століття у складі окремого округу до Галичини та Лодомерії приєднали Північну Буковину з містом Чернівці.
Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.
Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.
Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно.
Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках. Неписьменний селянин Кобилиця підбурив інших, не менш неписьменних селян самовільно захопити пасовиська та луги у своїй окрузі. Він стверджував, що має дозвіл від самого цісара, тобто австрійського імператора. Насправді ж, Кобилиця купив звичайну книгу про права й повинності жителів гір, де йшлося зовсім про інше. Але перевірити ніхто не зміг. Повстання набуло значних масштабів. Кобилицю прозвали «гуцульським королем». Придушити повстання вдалося лише втручанням урядових військ.