государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингисхана и его преемников и включавшее в себя самую большую в мировой истории завоёванную территорию от Восточной Европы до Японского моря и от Новгорода до Юго-Восточной Азии (площадь ок. 24 млн км²[3][1] или 33 млн км²[4]); столицей государства стал Каракорум.
В период расцвета включало обширные территории Центральной Азии, Южной Сибири, Восточной Европы, Ближнего Востока, Китая и Тибета. Во второй половине XIII века начался распад империи и закончился в 1266 году, когда каждый из ханов каждого улуса (кроме Хубилая, который управлял ядром империи) объявили себя независимыми и признали друг друга, как независимых ханов отдельных улусов, во главе которых стояли чингизиды. Крупнейшими осколками Великой Монголии стали Империя Юань, Улус Джучи (Золотая Орда), Государство Хулагуидов (Ильханат) и Чагатайский улус. Великий хан Хубилай, принявший (1271) титул императора Юань и перенёсший столицу в Ханбалык (современный Пекин), претендовал на главенство над всеми улусами. К началу XIV века было восстановлено формальное единство империи в виде конфедерации фактически независимых государств.
В 1368 году Империя Юань перестала существовать[5], а с этим и Монгольская империя окончательно перестала существовать тоже.
Спільні риси: Обидва напрямки розвивались в першій половині ХІХ століття Вони мають спільний фундамент розвитку – історичну та естетичну ситуації На першому плані – пізнавальна та виховна функції мистецтва Тема бунтарства присутня в обох напрямах Відмінні риси: Романтики абсолютизували творчу уяву письменника, а реалісти робили акцент на власному за життям, досліджуючи його явища Романтики тікали від реальності та буденності, а реалісти зображали конкретних людей та описували конкретні події В романтизмі людина зображується як носій домінуючої пристрасті, а в реалізмі людина часто зображувалась у всій своїй «красі» – часом химерною, безглуздою, неосвіченою та ницою Головний девіз романтиків – винятковим особистостям – виняткові обставини. Кредо реалістів – типовим характерам – типові обставини Що таке романтизм? Романтизм – це особливий напрямок у літературі та мистецтві, який виник у першій чверті ХІХ століття. Він характеризується своєрідним зображенням ідеальних героїв та їх почуттів. Особливістю романтизму є відчуття хиткості світу та небувале розчарування у революції як такій. Що таке реалізм? Реалізм – це особливий напрямок та стиль у літературі та мистецтві, який виник в ХІХ столітті. Своєю головною метою реалісти вважали правдиве відтворення наявної дійсності в її типових особливостях. Першим хто вжив термін «реалізм» був французький критик Жюль Шанфльорі. Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися про спільні риси романтизму і реалізму.
государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингисхана и его преемников и включавшее в себя самую большую в мировой истории завоёванную территорию от Восточной Европы до Японского моря и от Новгорода до Юго-Восточной Азии (площадь ок. 24 млн км²[3][1] или 33 млн км²[4]); столицей государства стал Каракорум.
В период расцвета включало обширные территории Центральной Азии, Южной Сибири, Восточной Европы, Ближнего Востока, Китая и Тибета. Во второй половине XIII века начался распад империи и закончился в 1266 году, когда каждый из ханов каждого улуса (кроме Хубилая, который управлял ядром империи) объявили себя независимыми и признали друг друга, как независимых ханов отдельных улусов, во главе которых стояли чингизиды. Крупнейшими осколками Великой Монголии стали Империя Юань, Улус Джучи (Золотая Орда), Государство Хулагуидов (Ильханат) и Чагатайский улус. Великий хан Хубилай, принявший (1271) титул императора Юань и перенёсший столицу в Ханбалык (современный Пекин), претендовал на главенство над всеми улусами. К началу XIV века было восстановлено формальное единство империи в виде конфедерации фактически независимых государств.
В 1368 году Империя Юань перестала существовать[5], а с этим и Монгольская империя окончательно перестала существовать тоже.
Спільні риси: Обидва напрямки розвивались в першій половині ХІХ століття Вони мають спільний фундамент розвитку – історичну та естетичну ситуації На першому плані – пізнавальна та виховна функції мистецтва Тема бунтарства присутня в обох напрямах Відмінні риси: Романтики абсолютизували творчу уяву письменника, а реалісти робили акцент на власному за життям, досліджуючи його явища Романтики тікали від реальності та буденності, а реалісти зображали конкретних людей та описували конкретні події В романтизмі людина зображується як носій домінуючої пристрасті, а в реалізмі людина часто зображувалась у всій своїй «красі» – часом химерною, безглуздою, неосвіченою та ницою Головний девіз романтиків – винятковим особистостям – виняткові обставини. Кредо реалістів – типовим характерам – типові обставини Що таке романтизм? Романтизм – це особливий напрямок у літературі та мистецтві, який виник у першій чверті ХІХ століття. Він характеризується своєрідним зображенням ідеальних героїв та їх почуттів. Особливістю романтизму є відчуття хиткості світу та небувале розчарування у революції як такій. Що таке реалізм? Реалізм – це особливий напрямок та стиль у літературі та мистецтві, який виник в ХІХ столітті. Своєю головною метою реалісти вважали правдиве відтворення наявної дійсності в її типових особливостях. Першим хто вжив термін «реалізм» був французький критик Жюль Шанфльорі. Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися про спільні риси романтизму і реалізму.