— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
Ботайская культура, культура племен Северного Казахстана эпохи энеолита. Расположен в 1,5 км к Юго-Востоку от села Никольское Айыртауского района Северо-Казахстанской области. В 1981-1983 годы Археологическая экспедиция Северо-Казахстанского университета под руководством профессора Виктора Зайберта обнаружила остатки поселения из 158 сооружений, общей площади 15 га. На поселении Ботай за весь основной период его существования, длившийся несколько столетий, древними людьми было построено не менее 250 жилищ. Площадь полуземляночных жилищ составляла 20-70 квадратных метров. Они располагались группами, часто примыкали друг к другу и, вдобавок, некоторые соединялись между собой переходами. Все постройки разделяются на жилые и хозяйственные. Как правило, в каждом жилище был один очаг, расположенный на полу, в центре. Не исключено, что в таких жилищах жили родственные общины, представлявшие, скорее, одну хозяйственную ячейку. Она могла насчитывать от 40 до 50 человек. Коллективные разнополые захоронения подтверждают вероятную возможность существования семейно-хозяйственных общин, состоящих в свою очередь из трех-четырех малых семей. Если в неолитических памятниках на территории Северного Казахстана преобладали орудия, характерные для охоты и рыболовства, то в эпоху энеолита на этой же части лесостепи, в связи с переходом к производящему хозяйству, ведущее место стали занимать инструменты, используемые в деревообработке, скорняжном деле и других видах домашних промыслов. Многочисленную группу составляют изделия из сланцев, известняка, гранита. Широко использовалась разнообразная керамическая посуда. Примечателен набор костяных орудий: серпы и косы из костей нижних челюстей лошадей, землеройные орудия, инструменты по обработке дерева, иглы, шилья и другие ткацкие инструменты, штампы, гарпуны. Это свидетельствует о наличии земледельческих навыков и развитой системе домашних промыслов. Многие орудия и предметы имеют на своей поверхности орнаментальные рисунки, загадочные знаки и линии. Но основной примечательной особенностью находок на поселении Ботай является огромное количество костных остатков. Они находятся везде - и на поверхности земли, и в земле, и в заполнении стен жилищ, и на полу жилищ, и в хозяйственных ямах. И что самое интересное, так это то, что лишь сотая часть остатков - это кости зубра, лося, косули, сайги, тура (мелкого), медведя, лисицы, корсака, бобра, сурка, зайца, кабана. Основная же, подавляющая масса костей принадлежит останкам лошади, что является одним из главных признаков одомашнивания. В становлении Ботайской культуры сыграли большую роль племена, населявшие территории между реками Жайык и Иртыш. Многолетние раскопки этого уникального поселения позволили, основному исследователю Виктору Зайберту, обоснованно выделить особую Ботайскую энеолитическую культуру. Многопрофильными научными исследованиями феномена культуры занимались ученые из Алма-Аты, Санкт-Петербурга, Екатеринбурга, Москвы, Челябинска, США, Петропавловска. В рамках изучения проблем Ботайской культуры было проведено несколько международных симпозиумов с участием ведущих ученых Великобритании, Германии, Ирана, Канады, США, Чехии, Финляндии, Японии, России, Казахстана и Украины, которые в известной степени поставили вопрос о времени и степени одомашнивания лошади в степной зоне Евразии. На его материалах подготовлен проект «Культурогенез казахов» в виде музейно-туристического комплекса на озере Шалкар. Изготовлен эскиз комплекса, построены в натуральную величину макеты двух ботайских жилищ. Такие же поставлены рядом с раскопками. Современные градостроители только диву даются, как древние люди 5 тысяч лет тому назад умудрялись возводить великолепные строения шатрово-купольной архитектуры. В 2004 году в построенных макетах ботайских жилищ была организована выставка археологических находок. В Петропавловске на базе этих экспонатов планируется создать археологический музей. Подготовлен проект историко-культурного заповедника «Ботай» и туристического маршрута, включающего памятники природы, истории, археологии Северного Казахстана. Последние годы на объектах ботайской культуры проводятся охранные мероприятия и археологические исследования по государственной программе «Изучение и сохранение историко-культурного наследия».
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
Ботайская культура, культура племен Северного Казахстана эпохи энеолита. Расположен в 1,5 км к Юго-Востоку от села Никольское Айыртауского района Северо-Казахстанской области. В 1981-1983 годы Археологическая экспедиция Северо-Казахстанского университета под руководством профессора Виктора Зайберта обнаружила остатки поселения из 158 сооружений, общей площади 15 га. На поселении Ботай за весь основной период его существования, длившийся несколько столетий, древними людьми было построено не менее 250 жилищ. Площадь полуземляночных жилищ составляла 20-70 квадратных метров. Они располагались группами, часто примыкали друг к другу и, вдобавок, некоторые соединялись между собой переходами. Все постройки разделяются на жилые и хозяйственные. Как правило, в каждом жилище был один очаг, расположенный на полу, в центре. Не исключено, что в таких жилищах жили родственные общины, представлявшие, скорее, одну хозяйственную ячейку. Она могла насчитывать от 40 до 50 человек. Коллективные разнополые захоронения подтверждают вероятную возможность существования семейно-хозяйственных общин, состоящих в свою очередь из трех-четырех малых семей. Если в неолитических памятниках на территории Северного Казахстана преобладали орудия, характерные для охоты и рыболовства, то в эпоху энеолита на этой же части лесостепи, в связи с переходом к производящему хозяйству, ведущее место стали занимать инструменты, используемые в деревообработке, скорняжном деле и других видах домашних промыслов. Многочисленную группу составляют изделия из сланцев, известняка, гранита. Широко использовалась разнообразная керамическая посуда. Примечателен набор костяных орудий: серпы и косы из костей нижних челюстей лошадей, землеройные орудия, инструменты по обработке дерева, иглы, шилья и другие ткацкие инструменты, штампы, гарпуны. Это свидетельствует о наличии земледельческих навыков и развитой системе домашних промыслов. Многие орудия и предметы имеют на своей поверхности орнаментальные рисунки, загадочные знаки и линии. Но основной примечательной особенностью находок на поселении Ботай является огромное количество костных остатков. Они находятся везде - и на поверхности земли, и в земле, и в заполнении стен жилищ, и на полу жилищ, и в хозяйственных ямах. И что самое интересное, так это то, что лишь сотая часть остатков - это кости зубра, лося, косули, сайги, тура (мелкого), медведя, лисицы, корсака, бобра, сурка, зайца, кабана. Основная же, подавляющая масса костей принадлежит останкам лошади, что является одним из главных признаков одомашнивания. В становлении Ботайской культуры сыграли большую роль племена, населявшие территории между реками Жайык и Иртыш. Многолетние раскопки этого уникального поселения позволили, основному исследователю Виктору Зайберту, обоснованно выделить особую Ботайскую энеолитическую культуру. Многопрофильными научными исследованиями феномена культуры занимались ученые из Алма-Аты, Санкт-Петербурга, Екатеринбурга, Москвы, Челябинска, США, Петропавловска. В рамках изучения проблем Ботайской культуры было проведено несколько международных симпозиумов с участием ведущих ученых Великобритании, Германии, Ирана, Канады, США, Чехии, Финляндии, Японии, России, Казахстана и Украины, которые в известной степени поставили вопрос о времени и степени одомашнивания лошади в степной зоне Евразии. На его материалах подготовлен проект «Культурогенез казахов» в виде музейно-туристического комплекса на озере Шалкар. Изготовлен эскиз комплекса, построены в натуральную величину макеты двух ботайских жилищ. Такие же поставлены рядом с раскопками. Современные градостроители только диву даются, как древние люди 5 тысяч лет тому назад умудрялись возводить великолепные строения шатрово-купольной архитектуры. В 2004 году в построенных макетах ботайских жилищ была организована выставка археологических находок. В Петропавловске на базе этих экспонатов планируется создать археологический музей. Подготовлен проект историко-культурного заповедника «Ботай» и туристического маршрута, включающего памятники природы, истории, археологии Северного Казахстана. Последние годы на объектах ботайской культуры проводятся охранные мероприятия и археологические исследования по государственной программе «Изучение и сохранение историко-культурного наследия».