Юність - пора першої закоханості, а інколи й справжнього кохання. Багато письменників - і класиків, і сучасників - присвятили свої твори цьому прекрасному почуттю. Але справжнім шедевром на всі віки залишається п’єса В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта», яку він написав у 1595 році.
Сюжет, в якому почуття повністю поглинає пристрасних у відчаї й радості, опалених гарячим сонцем півдня юних закоханих із Верони, що віддаються любовному пориву всім своїм єством, хвилює вже не одне покоління юних читачів. Автор показав, як кохання починає поступово змінювати Ромео і Джульєтту. Юнак звільняється від меланхолії, показної пристрасті та вдаваних страждань. Він розуміє, що кохання – це великий дар долі, тому відчуває відповідальність за Джульєтту, котра відкрила йому своє серце. Ніжно й водночас впевнено Ромео веде свою обраницю під вінець. Вони не опираються коханню, а лише підкорюються закону природи. Питання про правомірність почуття для них не існує. Для Шекспірових героїв розлука страшніша від смерті. Крім проблеми кривавої ворожнечі між сім’ями Монтеккі і Капулетті, автор порушує ще й інші проблеми: виховання, ролі церкви в житті суспільства, стосунків між батьками і дітьми, між молодими людьми тощо. Такі самі проблеми хвилюють людей і сьогодні.
Тож літературна година, проведена працівниками відділу абонементу за твором В.Шекспіра 19 травня для учнів НВК №5, викликала справжню зацікавленість юних читачів, відкрила перед ними світ справжніх почуттів та високу майстерність автора в їх змалюванні. Присутні також відкрили завісу в царство музи Кліо, подумки перенісшись в далеке ХVI століття. І, щоб краще пізнати творчість Шекспіра, віртуально відвідали його батьківщину.
Әдеттегідей құлағыма ұялы телефонның құлаққабын салып, сергек музыкаға ере күндізгі тіршілік қамына еніп кетемін. Жылы індерінің арасынан ақырындап басқа үй мүшелері де жыбырлай бастайды. Жуынып-шайынып жүргенше, олардың әрқайсысы өзінше бір әдепкі қалпымен «ұйқыдан ояну» рәсімдерін жасап жүреді. Біреуі билеп, таңғы жаттығулар жасаса, енді біреуі таңғы ас әзірлейді. Ал кейбір сәтті күндері ваннадан шығып бара жатып, залда анаң мен әкең қосылып алып билегенін көріп қалсаң, көңіл күйің күні бойы көтеріңкі жүрері сөзсіз. Бәріміздің шулап жүріп таңғы ас ішуіміз, әзілдесуіміз, жоспарларымызбен бөлісуіміз – бәрі де жүрегіме жылу сыйлайтын бағасыз бақыт. Әсіресе үйдің кенжесі болсам да, анам да, әкем де, Баян да (әпкем) менің назарымды, көңілімді талап етуі сүйсіндіреді. Біздің үйді «Айжан, анау қайда, мынау қайда», «Айжан ананы қалай істейді», «Айжан, мынаған не болған», «Айжан, былай киінсем қалай» деген сөздерсіз елестету мүмкін емес. Кейде мұның бәрінен шаршап кетсең де, өмірде біреуге керек екеніңді сезіну сені бақытты қылады. Иә, менің өмірімдегі ең жақын достарым да, тіренішім де осылар...
Юність - пора першої закоханості, а інколи й справжнього кохання. Багато письменників - і класиків, і сучасників - присвятили свої твори цьому прекрасному почуттю. Але справжнім шедевром на всі віки залишається п’єса В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта», яку він написав у 1595 році.
Сюжет, в якому почуття повністю поглинає пристрасних у відчаї й радості, опалених гарячим сонцем півдня юних закоханих із Верони, що віддаються любовному пориву всім своїм єством, хвилює вже не одне покоління юних читачів. Автор показав, як кохання починає поступово змінювати Ромео і Джульєтту. Юнак звільняється від меланхолії, показної пристрасті та вдаваних страждань. Він розуміє, що кохання – це великий дар долі, тому відчуває відповідальність за Джульєтту, котра відкрила йому своє серце. Ніжно й водночас впевнено Ромео веде свою обраницю під вінець. Вони не опираються коханню, а лише підкорюються закону природи. Питання про правомірність почуття для них не існує. Для Шекспірових героїв розлука страшніша від смерті. Крім проблеми кривавої ворожнечі між сім’ями Монтеккі і Капулетті, автор порушує ще й інші проблеми: виховання, ролі церкви в житті суспільства, стосунків між батьками і дітьми, між молодими людьми тощо. Такі самі проблеми хвилюють людей і сьогодні.
Тож літературна година, проведена працівниками відділу абонементу за твором В.Шекспіра 19 травня для учнів НВК №5, викликала справжню зацікавленість юних читачів, відкрила перед ними світ справжніх почуттів та високу майстерність автора в їх змалюванні. Присутні також відкрили завісу в царство музи Кліо, подумки перенісшись в далеке ХVI століття. І, щоб краще пізнати творчість Шекспіра, віртуально відвідали його батьківщину.
Әдеттегідей құлағыма ұялы телефонның құлаққабын салып, сергек музыкаға ере күндізгі тіршілік қамына еніп кетемін. Жылы індерінің арасынан ақырындап басқа үй мүшелері де жыбырлай бастайды. Жуынып-шайынып жүргенше, олардың әрқайсысы өзінше бір әдепкі қалпымен «ұйқыдан ояну» рәсімдерін жасап жүреді. Біреуі билеп, таңғы жаттығулар жасаса, енді біреуі таңғы ас әзірлейді. Ал кейбір сәтті күндері ваннадан шығып бара жатып, залда анаң мен әкең қосылып алып билегенін көріп қалсаң, көңіл күйің күні бойы көтеріңкі жүрері сөзсіз. Бәріміздің шулап жүріп таңғы ас ішуіміз, әзілдесуіміз, жоспарларымызбен бөлісуіміз – бәрі де жүрегіме жылу сыйлайтын бағасыз бақыт. Әсіресе үйдің кенжесі болсам да, анам да, әкем де, Баян да (әпкем) менің назарымды, көңілімді талап етуі сүйсіндіреді. Біздің үйді «Айжан, анау қайда, мынау қайда», «Айжан ананы қалай істейді», «Айжан, мынаған не болған», «Айжан, былай киінсем қалай» деген сөздерсіз елестету мүмкін емес. Кейде мұның бәрінен шаршап кетсең де, өмірде біреуге керек екеніңді сезіну сені бақытты қылады. Иә, менің өмірімдегі ең жақын достарым да, тіренішім де осылар...