За складом і будовою розрізняють материкову та океанічну земну кору. На материках земна кора складається з трьох шарів гірських порід. Верхній утворений із пухких осадових порід. Під ним розташований гранітний шар, глибше базальтовий, який залягає на мантії. Потужність материкової земної кори на рівнинах досягає 30-35 км, в горах – до 80 км. Під океанами земна кора складена з двох шарів: осадовий та базальтовий (гранітний відсутній). Потужність незначна – усього 5-15 км. На шельфі Світового океану земна кора має перехідний характер. Вона тонша, ніж під материками (20-25 км), має тонкий гранітний шар.
Тому що,Всі меридіани мають однакову довжину і форму півкіл. Тому довжина дуги одного градуса меридіана скрізь однакова і становить 111 км. На глобусі й карті паралелі не однакові за довжиною. Найдовша паралель – екватор. Від нього в напрямку до полюсів радіус кіл-паралелей зменшується і відповідно зменшується їх довжина. За величиною дуги паралелі можна визначати відстані, але потрібно враховувати, що паралелі – кола, різні за довжиною. Тому в напрямку до полюсів буде зменшуватися і величина 1 0 паралелі в кілометрах.
