У апавяданні В. Карамазава «Дзяльба кабанчыка» расказваецца пра звычайны для вясковага жыцця эпізод — дзеці прыехалі ў вёску да маці «на свежыну» . Але пісьменнік звяртае нашу ўвагу на паводзіны дзяцей, іх адносіны да маці.
Маці вырасціла, выпеставала трох дзяцей: Веру, Ніну і Сцяпана. Мы даведаліся, што ўсе яны добра ўладкаваліся, жывуць у горадзе, не адчуваюць сябе беднымі, а дапамагае маці толькі адзін Сцяпан. Вера і Ніна нават не адчуваюць сваёй віны за тое, што даўно не былі на магіле бацькі, забыліся туды дарогу. Не заўважаюць, што іх маці стала зусім старэнькай, а даглядае такую вялікую гаспадарку. I даглядае не для сябе, а для таго, каб дзеці, прыехаўшы, маглі чаго ўзяць. Пісьменнік не апісвае знешнасці сясцёр, а ўсю ўвагу надае адзенню малодшай сястры Ніны — белы плашчык, чырвоны берэцік, лакавыя чаравічкі. Яна прыехала не дамоў, а ў госці. Ці можна ў белым плашчыку і лакавых чаравічках дапамагчы маці па гаспадарцы? Канешне, не. Ды яна і не збіралася дапамагаць. Яе не ўразілі словы маці аб тым, што цяжка стала «цягнуць» гаспадарку — рукі ломіць і не хапае сіл. Але найбольш яскравы эпізод, які характарызуе ўсіх дзяцей — сцэна дзяльбы кабанчыка. «Смешна было глядзець, як маці бярэ з агульнай кучы кавалак, варочае яго з боку на бок, перакладае з рукі ў руку, гадаючы, каму пакласці, а сёстры і Коля ўважліва сочаць за матчынымі рукамі, маўчаць, ані слова — не да размоў...» Сясцёр і зяця турбуе толькі адно, каб толькі іх не абдзялілі. Адзін толькі Сцяпан заўважае, што маці недзе парэзала палец і ён, заматаны ў белую анучку, «падобны на белую каціную лапку» . Аднаму Сцяпану няёмка, што маці ўсё мяса аддае ім, а сабе нічога не пакінула. Менш за ўсё маці думае пра сябе, а дарослыя дзеці нават не заўважаюць гэтага ў прагным жаданні атрымаць найлепшы кавалак.
На протязі всієї історії можна ігати різні образи Монтега. Найперший з них — Монтег-пожежник. Це людина, яка виконує свою роботу і насолоджується нею. Спалювання книжок викликало у нього задоволення. Але з часом чоловік змінив бачення на свою діяльність, і після цього він хотів залишити справу життя.
Другий образ — Монтег і Кларіса. Пожежник під впливом дівчини повністю змінився. До того як він зустрів Кларісу він міркував по-іншому. Дівчина вплинула на мислення Гая, підштовхнувши його до змін. Це образ допитливої, здивованої людини, яка готова змінювати свої погляди на життя. І в той самий час Монтег починає відчувати відчужденність від аморального суспільства.
Третій образ — Монтег і сім'я. На початку можна було ігати типові відносини між чоловіком і жінкою у суспільстві даної антиутопії. Штучні "родичі", яких можна вимкнути, були складовою так званої "сім'ї". Але з часом Монтег зрозумів, що його дружина зовсім далека від нього: вона бездушна, і не знає, що таке моральні цінності і родина. На протязі твору Монтег по-різному ставився до дружини. Але можна помітити, що Гай все ж таки хотів до їй "просвітитися", що означає, що Мілдред йому не була байдужою, хоча і йому було б важко заплакати, якби вона померла. Це показує складність і невизначеність відносин того суспільства.
І четвертий образ — образ, коли Монтег прозрів. На нього вплинула зрада дружини, ще більше закріпився вплив Кларіси, потім — Фабера і інших інтелігентних людей. Тепер його хвилювало майбутнє людства та збереження писемності.
Отже, Монтег у творі швидко розвивається як особистість, тому це і пояснює те, наскільки багато у нього є образів.
У апавяданні В. Карамазава «Дзяльба кабанчыка» расказваецца пра звычайны для вясковага жыцця эпізод — дзеці прыехалі ў вёску да маці «на свежыну» . Але пісьменнік звяртае нашу ўвагу на паводзіны дзяцей, іх адносіны да маці.
Маці вырасціла, выпеставала трох дзяцей: Веру, Ніну і Сцяпана. Мы даведаліся, што ўсе яны добра ўладкаваліся, жывуць у горадзе, не адчуваюць сябе беднымі, а дапамагае маці толькі адзін Сцяпан. Вера і Ніна нават не адчуваюць сваёй віны за тое, што даўно не былі на магіле бацькі, забыліся туды дарогу. Не заўважаюць, што іх маці стала зусім старэнькай, а даглядае такую вялікую гаспадарку. I даглядае не для сябе, а для таго, каб дзеці, прыехаўшы, маглі чаго ўзяць. Пісьменнік не апісвае знешнасці сясцёр, а ўсю ўвагу надае адзенню малодшай сястры Ніны — белы плашчык, чырвоны берэцік, лакавыя чаравічкі. Яна прыехала не дамоў, а ў госці. Ці можна ў белым плашчыку і лакавых чаравічках дапамагчы маці па гаспадарцы? Канешне, не. Ды яна і не збіралася дапамагаць. Яе не ўразілі словы маці аб тым, што цяжка стала «цягнуць» гаспадарку — рукі ломіць і не хапае сіл. Але найбольш яскравы эпізод, які характарызуе ўсіх дзяцей — сцэна дзяльбы кабанчыка. «Смешна было глядзець, як маці бярэ з агульнай кучы кавалак, варочае яго з боку на бок, перакладае з рукі ў руку, гадаючы, каму пакласці, а сёстры і Коля ўважліва сочаць за матчынымі рукамі, маўчаць, ані слова — не да размоў...» Сясцёр і зяця турбуе толькі адно, каб толькі іх не абдзялілі. Адзін толькі Сцяпан заўважае, што маці недзе парэзала палец і ён, заматаны ў белую анучку, «падобны на белую каціную лапку» . Аднаму Сцяпану няёмка, што маці ўсё мяса аддае ім, а сабе нічога не пакінула. Менш за ўсё маці думае пра сябе, а дарослыя дзеці нават не заўважаюць гэтага ў прагным жаданні атрымаць найлепшы кавалак.
На протязі всієї історії можна ігати різні образи Монтега. Найперший з них — Монтег-пожежник. Це людина, яка виконує свою роботу і насолоджується нею. Спалювання книжок викликало у нього задоволення. Але з часом чоловік змінив бачення на свою діяльність, і після цього він хотів залишити справу життя.
Другий образ — Монтег і Кларіса. Пожежник під впливом дівчини повністю змінився. До того як він зустрів Кларісу він міркував по-іншому. Дівчина вплинула на мислення Гая, підштовхнувши його до змін. Це образ допитливої, здивованої людини, яка готова змінювати свої погляди на життя. І в той самий час Монтег починає відчувати відчужденність від аморального суспільства.
Третій образ — Монтег і сім'я. На початку можна було ігати типові відносини між чоловіком і жінкою у суспільстві даної антиутопії. Штучні "родичі", яких можна вимкнути, були складовою так званої "сім'ї". Але з часом Монтег зрозумів, що його дружина зовсім далека від нього: вона бездушна, і не знає, що таке моральні цінності і родина. На протязі твору Монтег по-різному ставився до дружини. Але можна помітити, що Гай все ж таки хотів до їй "просвітитися", що означає, що Мілдред йому не була байдужою, хоча і йому було б важко заплакати, якби вона померла. Це показує складність і невизначеність відносин того суспільства.
І четвертий образ — образ, коли Монтег прозрів. На нього вплинула зрада дружини, ще більше закріпився вплив Кларіси, потім — Фабера і інших інтелігентних людей. Тепер його хвилювало майбутнє людства та збереження писемності.
Отже, Монтег у творі швидко розвивається як особистість, тому це і пояснює те, наскільки багато у нього є образів.