РОЗВ'ЯЖІТЬ ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ: 1. Відомо, що у глухонімих людей не функціонує вестибулярний апарат із моменту народження. Яким чином вони орієнтуються в просторі?
Присвоение земли новым слоем помещиков неофициальным образом происходило еще при феодальном режиме. После реставрации Мэйдзи оно было узаконено. В результате освобождения от феодальной зависимости крестьяне номинально стали свободными владельцами земли => обезземеливание => вскоре размер арендованной земли достигает 30% от всей. 1872 г. - отмена запрета на куплю/продажу, можно дробить участки, заниматься промыслами, возделывать любые с/х культуры. Земли. Законодательно закреплена частная собственность на землю за теми, кому она фактически принадлежала к моменту реформы. Земля в основном у "новых помещиков" и зажиточного крестьянства. У остальных ничтожные наделы. Июль 1873 г. - принят закон об отмене всех феодальных податей и повинностей введение единого ежегодного налога в размере 3% от цены земли, взимаемого центральным правительством в денежной форме. Владельцы земли получили удостоверения на право владение землей – тикэн (3 этапа) . Это дало возможность провести оценку земли исходя из ее продажной стоимости. Сделки по купле-продаже земли были главным основанием для выдачи тикэн. Они были единственным доказательством права собственности до издания закона 22 марта 1889 г. , после которого правительство отобрало тикэн. Вместо него – регистрация в окружных судах. Натуральный налог был заменен денежным налогом. Поземельный налог устанавливался на основе следующих трех принципов: 1. Критерий для взимания налога – не урожай, а стоимость (в 1876 г. снижен до 2,5%); 2. Норма – 3% от стоимости; 3. Вносится деньгами, а не натурой 3-х % налог (если не считать местного налога в размере 1%) был фактически меньше прежнего феодального налога. Лидеры правительства Мэйдзи сочли необходимым сделать этот шаг для того, чтобы избавиться от неустойчивости бюджетных поступлений, вызывавшихся изменениями в размере урожая, а также колебаниями цен на рис и др. с/х продукты, которыми ранее выплачивался натуральный налог. В 1876 г. Япония смогла снизить налоги на крестьян. Укрепился государственный аппарат. После этого – спад волны крестьянских восстаний. Обеспечив постоянный источник доходов, правительство создавало условия для введения современной бюджетно-финансовой системы. В Японии, , которая была еще с/х страной и не имела таможенной автономии, покрытие огромных расходов на военные нужды, строительство "образцовых" предприятий и содержание огромного штата чиновников, естественно, зависело от поземельного налога. Вот почему было очень важно, чтобы эти бюджетные поступления государства были постоянными и устойчивыми. Мы видели, как отмена запрета на отчуждение земли – мера, на которую рано или поздно нужно было пойти – логически предшествовала и прокладывала путь новой налоговой системе, поскольку для этой системы было абсолютно необходимо, чтобы налоговые поступления с земли перестали зависеть от платеже каждого землевладельца. Нужно было, чтобы тот, кого закон считал собственником земли, нес ответственность за уплату налога к каждого акра земли независимо от того, кто ее обрабатывал. В период феодализма при определении суммы налога руководствовались принципом: взимать как можно больше, оставляя производителю такое количество урожая, которое было едва достаточным для его существования + основа – коллективная ответственность села (пятидворки) . При новом правительстве обязанности уплаты налога были перенесены с производителя на землевладельца. Крестьяне теперь были освобождены от оков феодализма и, в то же время, избавлены от мелочной опеки своего господина, который раньше должен был следить за тем, чтобы они "не могли ни жить, ни умереть". В новом обществе они сами решали – жить или умирать, оставаться на земле или продать ее и идти в город. Таким образом, большинство сельского населения, хотя и было освобождено от старых пут, тем не менее, больше не могло рассчитывать на государства. Последнее видело свою задачу в охране интересов помещиков, гарантировало их право частной собственности.
У басейніТихого океану перебуває найдовша і найбагатоводніша річка Євразії - Янцзи. Цей головний водний шлях Китаю починається на Тибетському нагір'ї, а через 5800 км Янцзи впадає у Східно-китайське море. На його узбережжі річка утворює велетенську дельту, що кожні 40 років збільшується на 1 км. Цьому сприяє величезна кількість напіврозчинених часток, що надають водам Янцзи жовтуватого відтінку.Подібний колір мають води ще однієї з найбільших річок материка,що так і називається - Хуанхе, тобто «жовта». Дно Хуанхе, як і Янцзи, постійно заповнюється наносами, що причиняє паводки. Особливо частими вони бувають літньої пори, що пов'язано з літніми мусонами. Для захисту від паводків багато поколінь китайців споруджували величезні, завдовжки в. тисячі кілометрів, дамби.Величезної шкоди поселенням на узбережжі завдає Амур. Це одна зі річок Азії, що утворилася внаслідок злиття двох витоків і Аргуні. Довжина Амуру - 2824 км, але від витоку і становить 4440 км. На шляху до Охотського моря русло змінюється. Воно то звужується між гірськими схилами, ущелину, то розширюється. Особливо могутнім стає Амур еля мусонних дощів і тайфунів. Тоді рівень води в річці на 6-10, а інколи навіть на 15 м. На десятки кілометрів ся тоді каламутні темні води річки (звідси й назва: Амур «чорний»). Узимку річказамерзає.Також його притоки дуже багаті на рибу. Тут мешкає близько 100 Ознак незвичним є те, що в річці мешкають як представники сиги, налим, так і півдня - змієголов, китайський окунь тощо. Уверх за течією з морів щорічно Амуром підійма-і нерест лососеві, зокрема кета й горбуша. - найбільша на півострові Індокитай річка Азії, що сягає аж 4500 км. Вона починається далеко на нагір'ї Тибет й у течії має численні пороги йводоспади. У нижній течії річка численні меандри. Одним із рукавів Меконг сполучається Тонлесап (Сап), що є природним регулятором стоку річки, втку на річці часто трапляються повені, внаслідок чого води піднімається на 10-15 м.На рівнинній місцевості цей час розливається тому надлишок води з річки надходить до озера, а в сухий ви навпаки. Меконг впадає в Півайське море, до якого хвилі переносять дуже багато мулу. Саме він значною мірою створив величезну дельту, населена, давно освоєна зажливим господарським Індокитаю. Меконг має транспортне значення, він настільки глибокий у нижній течії, що навіть морські судна піднімаються на сотні кілометрів уверх за течією
