Сапунова прийшла додому і виявила пропажу старої фамільної реліквії – золотого браслета із смарагдами, що належав ще її прабабусі. Вона заявила в міліцію про крадіжку, проте слідів злому на дверях квартири виявлено не було, і злодії знайдені не були. Через 3,5 роки вона побачила свій браслет на вітрині антикварного магазина. Вона вимагала у власника магазину повернути браслет, проте отримала категоричну відмову. Сапунова звернулася за до в міліцію. Проведене розслідування з'ясувало, що браслет в магазин здав на реалізацію Хмара - приватний колекціонер, який купив браслет у Сапунова, який є колишнім чоловіком Сапунової, який на момент пропажі браслету формально знаходився у шлюбі, проте проживав вже протягом двох років окремо від неї, але мав ключі від квартири. Сапунова звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндікаційним позовом) до магазину, проте представник магазину відмовився передавати річ на тій підставі, що, по-перше, вона вибула з володіння Сапунової за її волею, оскільки подружжя діє від імені один одного, а по-друге, сплив строк позовної давності для пред’явлення цього позову. Питання:
1) З якого моменту починається перебіг позовної давності?
2) Чи сплив строк позовної давності у даному випадку?
3) Чи підлягає захисту порушене право Сапунової?
Любовь к родине, как и любовь к семье, своему делу, даёт человеку ощущение правильно устроенного мира, в котором можно быть уверенным в завтрашнем дне, в необходимости каждодневного труда; забот родителей о детях и детей о родителях. В последнем слове тот же корень, что и в слове родина. И слов с этим корнем много, они очень точно передают смысл понятий:
сродниться – сблизиться, стать частью того, что очень близко собственной природе;
отродье – наоборот, о человеке-отщепенце, отпавшем от своего рода, своих корней.
Чтоб не чувствовали себя безродными или отродьем, детям в школе предлагают составить своё родословное древо. Это очень интересное занятие, которое неизбежно приводит к мысли, что это древо не висит само по себе в воздухе, а имеет почву, ту землю, благодаря которой появились все его ветви, – родину. Благодарность и любовь к ней согревают душу человека; там главный ориентир, маяк, на свет которого всегда можно возвратиться из любых мест, куда бы ни заводили жизненные дороги. Человеку очень важно иметь это “географическое место”, где его ждут близкие люди, знакомые с детства деревья, река, улица. Сознание того, что у него это есть, отзывается в душе тёплым чувством. Это и есть чувство любви к родине
И ничего кругом ему не мешает - нет ни солнца (солнышко), ни ветра, ни шуму