соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод[1][2].
соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод[1][2].
Объяснение:
Объяснение:
Понятие и сущность инклюзивного образования
В связи с тем, что инклюзивное образование, а также сам термин
«инклюзия» в отечественном профессиональном сообществе появился
сравнительно недавно, необходимо, прежде всего, рассмотреть
сущность понятия «инклюзивное образование». Часто это понятие
отождествляют с понятием «интегрированное образование» в силу
того, что до сих пор не сложилось однозначного понимания различий
данных терминов. В литературе встречается их синонимичное
использование, что не совсем верно. В настоящем пособии мы не
ставим специальной задачи по выявлению данных различий. Мы лишь
прокомментируем некоторые позиции применительно к верной
трактовке «инклюзивного образования», правильного понимания
организации инклюзивных форм обучения, их преимуществ и
ограничений.
В ФЗ «Об образовании в РФ» от 29 декабря 2012 г. инклюзивное
образование трактуется как обеспечение равного доступа к
образованию для всех обучающихся с учетом разнообразия особых
образовательных потребностей и индивидуальных возможностей[24].
Из определения видно, что инклюзивное образование ставит своей
основной целью предоставление права выбора ребенком и его
родителями вида образования и создание необходимых условий для
достижения успеха в образовании всеми без исключения детьми.
Общепринятым считается, что инклюзивное образование – это
процесс развития системы образования в целом и формирования
инклюзивного общества. Существует мнение, что инклюзивное
образование стало результатом эволюции отношения общества к
особому детству, понимания места нетипичных детей в обществе;
закономерный процесс развития системы специального образования и
сближения его с общим образованием [5,14].
Официально термин «инклюзивное образование» был
зафиксирован Саламанской декларацией о принципах, политике и
практической деятельности в сфере образования лиц с особыми
потребностями и Конвенцией о правах инвалидов. В данных
документах инклюзия определяется как реформа, поддерживающая и
приветствующая различия и особенности каждого человека.
Инклюзивное образование трактуется как образование для всех детей,
несмотря на физические, интеллектуальные, социальные,
эмоциональные, языковые или другие особенности.
Цель такого образования – отказ от социальной сегрегации детей
с ОВЗ и возможность их участие в жизни коллектива детского сада,
школы, другими словами – обеспечение равного доступа к образованию
для всех обучающихся с учетом разнообразия особых образовательных
потребностей и индивидуальных возможностей.
Предпосылкой для утверждения инклюзивного подхода в
образовании явилось изменение понимания обществом инвалидности.
На смену медицинской модели до середины 1960-
х гг. и предполагавшей изоляцию людей с ОВЗ, пришла модель
нормализации. Модель нормализации уже с середины 1980-х гг.
сменилась на социальную модель, представляющую не ребенка-
инвалида носителем проблемы, а непри среды как
проблему, исключающую детей с инвалидностью из
общеобразовательной школы. Социальный подход предполагает, что
обеспечение права учащихся с особыми образовательными
потребностями на полноценное образование требует изменений в самой
системе образования, и эта общая система образования должна стать более гибкой и к обеспечению равных прав и возможностей
обучения всех детей без дискриминации и пренебрежения.