Стінопис собору перебуває в органічній єдності з його архітектурою. Центральні персонажі фігурують у виділених за до мозаїки головному куполі та вівтарі. З кубиків різнокольорової склоподібної маси (смальти) набрано образи Христа Пантократора, Богоматері Оранти, апостолів, святителів та інших святих, зображених на сяючому золотому тлі. Мозаїки вражають яскравістю і багатством палітри, яка нараховує 177 кольорів і відтінків. Виключне багатство палітри складають 34 відтінки зеленого кольору, 25 – золотого й коричневого, 23 – жовтого, 21 – синього, 19 – червоного, 9 – срібного й сірого, 6 – пурпурового тощо. Лейтмотивом палітри виступають синій, пурпуровий і світло-сірий кольори, які чудово гармонують із золотим, надаючи ансамблю колористичної єдності. Золотий фон мозаїк наче увібрав у себе небесне світло; величні постаті, осяяні його мерехтливим промінням, створюють ефект дивовижного явлення їх глядачеві.
Розміщення персонажів відповідає розробленим Церквою іконографічним канонам, яким підпорядковується система живопису, що відзначається ідейно-декоративною цілісністю, стрункістю, взаємодією з богослужінням. Купол розглядався як небо, де перебуває Бог, тому у найвищій точці храму – зеніті центрального купола, в медальйоні з 9-ма різнобарвними, мов райдуга, колами, – монументальний образ Христа Пантократора (Вседержителя). Він царює над усім простором. Образ Творця і Володаря світу, сповнений могутності й величавого спокою, породжує думку про надійність встановленого Ним світопорядку.
Христос оточений архангелами, що стоять з чотирьох сторін світу, утворюючи почесний ескорт. У мозаїці зберігся архангел у блакитних шатах, інші три майстерно намальовані М. Врубелем наприкінці ХІХ ст. Нижче, у простінках світлового барабана, зображено 12 апостолів. У мозаїці збереглася верхня частина постаті апостола Павла. Євангеліє в руках апостолів означає просвітлення ними народів словом Божественної істини. Під куполом, на сферичних трикутниках (парусах) фігурують чотири євангелісти – Іоанн, Матвій, Марк і Лука, зображені за написанням Євангелій. З них повністю у мозаїці збереглося зображення Марка на південно-західному парусі. На чотирьох підкупольних арках – медальйони з зображенням севастійських мучеників. Їх розглядали як опору Церкви, на чиїх кістках і крові вона зводилася. Від цієї композиції з 30-ти мозаїчних медальйонів і 10-ти фрескових (на західній арці) вціліло 10 давніх зображень мучеників на південній арці і 5 – на північній.Східна, тріумфальна арка відкриває вівтар. На її стовпах – мозаїка “Благовіщення”, що фланкує вівтарний простір: архангел Гавриїл несе Діві Марії Благу Вість про прийдешнє народження нею На північному стовпі зображений у стрімкій ході благовісник – архангел Гавриїл, на південному – Діва Марія з клубком пряжі, яку вона готувала для завіси Єрусалимського храму. На одному рівні з “Благовіщенням”, на внутрішній північній площині стовпа тріумфальної арки, збереглася надзвичайно імпозантна мозаїчна постать первосвященика Аарона. Головний вівтар увінчує над аркою апсиди (вівтарної ніші) мозаїчна композиція “Деісус” (“Моління”) – три медальйони з погрудними зображеннями. У центральному, хрещатому, зображено Христа, до Нього благоговійно схилились у молитві Іоанн Предтеча та Богоматір. У склепінні головного вівтаря – славетний образ Богоматері Оранти (Молитовниці) – символу Церкви земної. Велична шестиметрова постать на ввігнутій поверхні ніби оточена божественним світлом, яке створює навколо Оранти вічно сяючий ореол. Здійнявши до небес руки, Богоматір возносить Синові невпинну молитву за людей. Віками Оранту шанували як Молитовницю за землю Руську, Нерушиму Стіну її головної твердині – Києва. Під Орантою сяє фарбами мозаїчна “Євхаристія” – символічна сцена причащення апостолів. Христа зображено двічі: Він причащає апостолів хлібом (ліворуч) і вином (праворуч). У нижньому ярусі вівтарних мозаїк розміщено “Святительський чин”, де представлені Отці Церкви, які словом і ділом сприяли перемозі християнства над язичництвом і єресями. Серед них – Папа Римський Климент, мощі якого Володимир приніс з Корсуня, поклав у Десятинній церкві, і відтоді цей святий шанувався як покровитель новонаверненої Русі.
Усі інші приміщення собору декоровані фресками – вишуканим за рисунком і колоритом стінописом, який виконано по вогкому тиньку розведеними на воді мінеральними фарбами. Незважаючи на значні пошкодження фресок, їх палітра милує око чистотою та інтенсивністю фарб. Стрижньову роль відіграє христологічний цикл, розташований у підкупольному просторі. Послідовно ілюструючи земну історію Христа, фрески розміщені в три регістри і читаються “як книга” – зліва направо і зверху вниз. Перед глядачем епічно розгортається історія ння; переміщаючись по колу, він наче відвідує святі місця Палестини. Заключні сцени апостольських діянь в ім’я ння і Воскресіння асоціюються з хрещенням Русі й місією Володимира Рівноапостольного.
✔ответ ✔
●: Мозаїки і фрески
Стінопис собору перебуває в органічній єдності з його архітектурою. Центральні персонажі фігурують у виділених за до мозаїки головному куполі та вівтарі. З кубиків різнокольорової склоподібної маси (смальти) набрано образи Христа Пантократора, Богоматері Оранти, апостолів, святителів та інших святих, зображених на сяючому золотому тлі. Мозаїки вражають яскравістю і багатством палітри, яка нараховує 177 кольорів і відтінків. Виключне багатство палітри складають 34 відтінки зеленого кольору, 25 – золотого й коричневого, 23 – жовтого, 21 – синього, 19 – червоного, 9 – срібного й сірого, 6 – пурпурового тощо. Лейтмотивом палітри виступають синій, пурпуровий і світло-сірий кольори, які чудово гармонують із золотим, надаючи ансамблю колористичної єдності. Золотий фон мозаїк наче увібрав у себе небесне світло; величні постаті, осяяні його мерехтливим промінням, створюють ефект дивовижного явлення їх глядачеві.
Розміщення персонажів відповідає розробленим Церквою іконографічним канонам, яким підпорядковується система живопису, що відзначається ідейно-декоративною цілісністю, стрункістю, взаємодією з богослужінням. Купол розглядався як небо, де перебуває Бог, тому у найвищій точці храму – зеніті центрального купола, в медальйоні з 9-ма різнобарвними, мов райдуга, колами, – монументальний образ Христа Пантократора (Вседержителя). Він царює над усім простором. Образ Творця і Володаря світу, сповнений могутності й величавого спокою, породжує думку про надійність встановленого Ним світопорядку.
Христос оточений архангелами, що стоять з чотирьох сторін світу, утворюючи почесний ескорт. У мозаїці зберігся архангел у блакитних шатах, інші три майстерно намальовані М. Врубелем наприкінці ХІХ ст. Нижче, у простінках світлового барабана, зображено 12 апостолів. У мозаїці збереглася верхня частина постаті апостола Павла. Євангеліє в руках апостолів означає просвітлення ними народів словом Божественної істини. Під куполом, на сферичних трикутниках (парусах) фігурують чотири євангелісти – Іоанн, Матвій, Марк і Лука, зображені за написанням Євангелій. З них повністю у мозаїці збереглося зображення Марка на південно-західному парусі. На чотирьох підкупольних арках – медальйони з зображенням севастійських мучеників. Їх розглядали як опору Церкви, на чиїх кістках і крові вона зводилася. Від цієї композиції з 30-ти мозаїчних медальйонів і 10-ти фрескових (на західній арці) вціліло 10 давніх зображень мучеників на південній арці і 5 – на північній.Східна, тріумфальна арка відкриває вівтар. На її стовпах – мозаїка “Благовіщення”, що фланкує вівтарний простір: архангел Гавриїл несе Діві Марії Благу Вість про прийдешнє народження нею На північному стовпі зображений у стрімкій ході благовісник – архангел Гавриїл, на південному – Діва Марія з клубком пряжі, яку вона готувала для завіси Єрусалимського храму. На одному рівні з “Благовіщенням”, на внутрішній північній площині стовпа тріумфальної арки, збереглася надзвичайно імпозантна мозаїчна постать первосвященика Аарона. Головний вівтар увінчує над аркою апсиди (вівтарної ніші) мозаїчна композиція “Деісус” (“Моління”) – три медальйони з погрудними зображеннями. У центральному, хрещатому, зображено Христа, до Нього благоговійно схилились у молитві Іоанн Предтеча та Богоматір. У склепінні головного вівтаря – славетний образ Богоматері Оранти (Молитовниці) – символу Церкви земної. Велична шестиметрова постать на ввігнутій поверхні ніби оточена божественним світлом, яке створює навколо Оранти вічно сяючий ореол. Здійнявши до небес руки, Богоматір возносить Синові невпинну молитву за людей. Віками Оранту шанували як Молитовницю за землю Руську, Нерушиму Стіну її головної твердині – Києва. Під Орантою сяє фарбами мозаїчна “Євхаристія” – символічна сцена причащення апостолів. Христа зображено двічі: Він причащає апостолів хлібом (ліворуч) і вином (праворуч). У нижньому ярусі вівтарних мозаїк розміщено “Святительський чин”, де представлені Отці Церкви, які словом і ділом сприяли перемозі християнства над язичництвом і єресями. Серед них – Папа Римський Климент, мощі якого Володимир приніс з Корсуня, поклав у Десятинній церкві, і відтоді цей святий шанувався як покровитель новонаверненої Русі.
Усі інші приміщення собору декоровані фресками – вишуканим за рисунком і колоритом стінописом, який виконано по вогкому тиньку розведеними на воді мінеральними фарбами. Незважаючи на значні пошкодження фресок, їх палітра милує око чистотою та інтенсивністю фарб. Стрижньову роль відіграє христологічний цикл, розташований у підкупольному просторі. Послідовно ілюструючи земну історію Христа, фрески розміщені в три регістри і читаються “як книга” – зліва направо і зверху вниз. Перед глядачем епічно розгортається історія ння; переміщаючись по колу, він наче відвідує святі місця Палестини. Заключні сцени апостольських діянь в ім’я ння і Воскресіння асоціюються з хрещенням Русі й місією Володимира Рівноапостольного.