Лев Николаевич Толстой принял таинство святого крещения и принадлежал Православной Церкви. Однако по истечении времени писатель в ряде своих произведений выдвигает мысли, противоречащие христианской православной традиции. Так, в произведении «Воскресение» Толстой явным образом продемонстрировал свое нежелание принимать основные вероучительные истины христианства.
Лев Николаевич отвергал главное учение православия о троичности Бога. Толстой не признавал веру в Святую Троицу. Кроме этого, он считал невозможным непорочное зачатие Девы Марии, что привело к уничижительному образу Пресвятой Богородицы. Догмат о божественной природе Христа также не принимался автором, а событие Воскресения Христова в глазах писателя являлось обычным мифом.
Толстой дерзнул написать свой взгляд на священную историю Нового Завета. Результатом этого явилось написание автором своего евангелия. Кроме этого, Толстой создал серьезный труд по изучению Нового Завета объемом около 800 страниц, в котором в резком ключе высказывался против основных истин христианства, иногда употреблял в словах брань и всячески компрометировал современное духовенство.
Такая деятельность графа Льва Толстого просто не могла не обратить на себя внимание Церкви. Результатом антихристианских трудов писателя явилось отлучение от Церкви автора в 1901 году. Толстому была предложена возможность покаяния, но писатель так и не отрекся от своих религиозных взглядов. Поэтому до сего времени Лев Николаевич Толстой считается отлученным от Православной Церкви.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Лев Николаевич Толстой принял таинство святого крещения и принадлежал Православной Церкви. Однако по истечении времени писатель в ряде своих произведений выдвигает мысли, противоречащие христианской православной традиции. Так, в произведении «Воскресение» Толстой явным образом продемонстрировал свое нежелание принимать основные вероучительные истины христианства.
Лев Николаевич отвергал главное учение православия о троичности Бога. Толстой не признавал веру в Святую Троицу. Кроме этого, он считал невозможным непорочное зачатие Девы Марии, что привело к уничижительному образу Пресвятой Богородицы. Догмат о божественной природе Христа также не принимался автором, а событие Воскресения Христова в глазах писателя являлось обычным мифом.
Толстой дерзнул написать свой взгляд на священную историю Нового Завета. Результатом этого явилось написание автором своего евангелия. Кроме этого, Толстой создал серьезный труд по изучению Нового Завета объемом около 800 страниц, в котором в резком ключе высказывался против основных истин христианства, иногда употреблял в словах брань и всячески компрометировал современное духовенство.
Такая деятельность графа Льва Толстого просто не могла не обратить на себя внимание Церкви. Результатом антихристианских трудов писателя явилось отлучение от Церкви автора в 1901 году. Толстому была предложена возможность покаяния, но писатель так и не отрекся от своих религиозных взглядов. Поэтому до сего времени Лев Николаевич Толстой считается отлученным от Православной Церкви.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.