Вірш можна розділити на дві частини: перша – це звернення до хлопчиків, друга – звернення до дівчаток.
Автор звертається до війни, використовуючи уособлення – улюблений художній прийом поета. Війна для нього щось живе, тому автор починає зі звернення до неї і дає їй людську характеристику: «підла».
Вірш наповнений гіркотою і болем. Поет прощається з хлопчиками, ледве стримуючи сльози. Але, прощаючись, він дає їм напуття. І за цими карбованими рядками знову звучить щиро і ніжно найбільше прохання поета , яку, на жаль, виконають не всі хлопці, які пішли на фронт:… Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в жертву війні, тому з особливим завмиранням серця читаються останні рядки, в яких автор проводжає дівчаток на війну.
Первая чувашская женщина-писатель Марфа Дмитриевна Трубина родилась 2 сентября 1888 года в деревне Байгулово Козловского района Чувашской Республики в бедной крестьянской семье. В 9-летнем возрасте лишилась отца, испытала все трудности крестьянской жизни. В 1902 году окончила начальную школу, в 1903 – 1909 годах училась в Симбирской чувашской учительской школе. Работала учителем в Булдеевской земской школе Цивильского района; с 1918 года перешла на работу учительницей в родную Байгуловскую школу. В 1925 – 1926 годах трудилась в Чебоксарской школе-коммуне, затем работала в Карачевской восьмилетней школе. С 1932 года М. Д. Трубина работала учительницей в своем селе Байгулово.
Аналіз твору:
Объяснение:
Автор-Булат Окуджава
Рік написання-1958
Тема- протест війні.
Вірш можна розділити на дві частини: перша – це звернення до хлопчиків, друга – звернення до дівчаток.
Автор звертається до війни, використовуючи уособлення – улюблений художній прийом поета. Війна для нього щось живе, тому автор починає зі звернення до неї і дає їй людську характеристику: «підла».
“До побачення, хлопчики” художні засоби
антоніми: «весілля» – «розлука», «білі сукні» – «чоботи, зелені крила погон»,
антитеза: дівчинка, краса непорочна, любов … і війна.
метафора «зелені крила погон»
епітети : подлая, тихими, белые, высокими, зеленые
Вірш наповнений гіркотою і болем. Поет прощається з хлопчиками, ледве стримуючи сльози. Але, прощаючись, він дає їм напуття. І за цими карбованими рядками знову звучить щиро і ніжно найбільше прохання поета , яку, на жаль, виконають не всі хлопці, які пішли на фронт:… Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в жертву війні, тому з особливим завмиранням серця читаються останні рядки, в яких автор проводжає дівчаток на війну.
Первая чувашская женщина-писатель Марфа Дмитриевна Трубина родилась 2 сентября 1888 года в деревне Байгулово Козловского района Чувашской Республики в бедной крестьянской семье. В 9-летнем возрасте лишилась отца, испытала все трудности крестьянской жизни. В 1902 году окончила начальную школу, в 1903 – 1909 годах училась в Симбирской чувашской учительской школе. Работала учителем в Булдеевской земской школе Цивильского района; с 1918 года перешла на работу учительницей в родную Байгуловскую школу. В 1925 – 1926 годах трудилась в Чебоксарской школе-коммуне, затем работала в Карачевской восьмилетней школе. С 1932 года М. Д. Трубина работала учительницей в своем селе Байгулово.