Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."
Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.
Мужчины нОсили порты и рубахи до колен с кОсым воротом, застёгивающимся на левОм плЕче. Обязательно подпоясывались лёГким пОяском. У простонародИя рубахи были хОлщовые, а штаны цвЕтные с рИсунком. Поверх них уЗкий кафтан, позже называвшийся в народЕ - зипуном.
Первоначально кафтаны шИлись с козырями,
стоячими вОротниками, крестЬяне убрали эти козыри и превратили кафтан-зипун в повседневную рАбочую одежду.
Зимой мужчины одЕвались в овчинные полушуБки и тулупы. На глАвах войлочные пуховые или мЕховые шапки.
На ногах — постолы (лёГкая обувь из куска кожи сплетённым верхОм) лапти сапоги, а зимой валенки. (По А. Рогову)
Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."
Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.
Мужчины нОсили порты и рубахи до колен с кОсым воротом, застёгивающимся на левОм плЕче. Обязательно подпоясывались лёГким пОяском. У простонародИя рубахи были хОлщовые, а штаны цвЕтные с рИсунком. Поверх них уЗкий кафтан, позже называвшийся в народЕ - зипуном.
Первоначально кафтаны шИлись с козырями,
стоячими вОротниками, крестЬяне убрали эти козыри и превратили кафтан-зипун в повседневную рАбочую одежду.
Зимой мужчины одЕвались в овчинные полушуБки и тулупы. На глАвах войлочные пуховые или мЕховые шапки.
На ногах — постолы (лёГкая обувь из куска кожи сплетённым верхОм) лапти сапоги, а зимой валенки. (По А. Рогову)