Этническая общность — это исторически сложившаяся на определённой территории устойчивая совокупность людей, которая обладает общими чертами и особенностями культуры, языка, самосознания.
Предпосылки складывания этнической общности:
1) Общность территории — необходимые условия для совместной деятельности людей (естественная предпосылка).
2) Общность языка.
3) Единство таких компонентов духовной культуры, как ценности, нормы и образцы поведения, а также связанные с ними социально-психологические характеристики сознания и поведения людей.
Виды этнических общностей:
Род — это тип этнической общности, представляющий собой группу кровных родственников, которые ведут своё происхождение по материнской или отцовской линии, носят общее родовое имя и имеют общие потребности и интересы.
Племя — это тип этнической общности, который характерен для первобытно-общинного строя и основан на кровнородственном единстве. Племя формируется на основе нескольких родов, ведущих общее происхождение от одного предка.
Народность — это тип этнической общности, возникающий в период разложения родоплеменной организации и основанный на территориальном, языковом, культурном и психологическом единстве.
Нация — это высший тип этнической общности, для которого характерны единство территории, единство экономической жизни, языка, культуры, национального самосознания и общей исторической памяти.
Производным от понятия «нация» является термин «национальность».
Национальность — это принадлежность человека к той или иной нации либо к тому или иному государству.
Этническое (национальное) самосознание — чувство принадлежности к определённому этносу, осознание своего единства и отличия от других этнических групп (интегративный показатель сложившейся социально-этнической общности).
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
Этническая общность — это исторически сложившаяся на определённой территории устойчивая совокупность людей, которая обладает общими чертами и особенностями культуры, языка, самосознания.
Предпосылки складывания этнической общности:
1) Общность территории — необходимые условия для совместной деятельности людей (естественная предпосылка).
2) Общность языка.
3) Единство таких компонентов духовной культуры, как ценности, нормы и образцы поведения, а также связанные с ними социально-психологические характеристики сознания и поведения людей.
Виды этнических общностей:
Род — это тип этнической общности, представляющий собой группу кровных родственников, которые ведут своё происхождение по материнской или отцовской линии, носят общее родовое имя и имеют общие потребности и интересы.
Племя — это тип этнической общности, который характерен для первобытно-общинного строя и основан на кровнородственном единстве. Племя формируется на основе нескольких родов, ведущих общее происхождение от одного предка.
Народность — это тип этнической общности, возникающий в период разложения родоплеменной организации и основанный на территориальном, языковом, культурном и психологическом единстве.
Нация — это высший тип этнической общности, для которого характерны единство территории, единство экономической жизни, языка, культуры, национального самосознания и общей исторической памяти.
Производным от понятия «нация» является термин «национальность».
Национальность — это принадлежность человека к той или иной нации либо к тому или иному государству.
Этническое (национальное) самосознание — чувство принадлежности к определённому этносу, осознание своего единства и отличия от других этнических групп (интегративный показатель сложившейся социально-этнической общности).
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.