В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География

Составьте по приведенным операциям АО «Донец» журнал учета хозяйственных операций, журнал-ордер № 2, ведомость № 2, Главную книгу по счету 51.

Исходные данные. Остаток средств на расчетном счете АО «Донец» на 01 сентября 1200000 руб.

Показать ответ
Ответ:
лиод1
лиод1
26.07.2022 22:26

отметь ответ лучшим...

Объяснение:

Аккордовая последовательность или гармоничная последовательность — это последовательность музыкальных аккордов, которые состоят из трех или более нот, обычно звучащих одновременно. Аккордовая последовательность — это основа гармонии западной музыкальной традиции, начиная от эры общей практики классической музыки до 21-го века. Аккордовые последовательности являются основой западных жанров популярной (поп-музыка, рок-музыка) и народной музыки (блюз, джаз). В этих жанрах мелодия и ритм строятся на аккордах, а не наоборот.

Последовательность IV-V-I C Play (инф.)

В тональной музыке аккордовая последовательность бывает устойчивой и неустойчивой, для этого чаще всего употребляется термин «ключ» песни или отрывка.

В классической музыкальной теории аккордовая тональность обычно выражается римской нотацией; к примеру, вот распространенная аккордовая последовательность — I–Vl–ll–V.

В то же время, во многих жанрах популярной и народной музыки аккордовая последовательность выражается основным тоном и ладом аккорда. К примеру, раннее упомянутая аккордовая последовательность в тональности До-мажор будет записана как C–Am–Dm–G в песеннике или нотной тетради.

В рок-музыке и блюзе музыканты также часто используют для аккордовой прогрессии римские цифры, так как это облегчает транспонирование песни. К примеру, рок и блюз музыканты часто представляют 12-тактовую блюзовую прогрессиюruen, как состоящую из I, IV и V аккордов. Таким образом, простая версия этой прогрессии может быть выражена как I–I–I–I, IV–IV–I–I, V–V–I–I. За счет того, что эта блюзовая прогрессия пишется римскими цифрами, бэнд-лидер может сказать аккомпанирующей или ритм-группе играть аккордовую последовательность в любой тональности. К примеру, если бэнд-лидер попросил группу сыграть эту аккордовую последовательность в До-мажоре, аккорды будет следующими: C–C–C–C, F–F–C–C, G–G–C–C; если же он захотел, чтобы песня была в Соль-мажоре, аккорды будут такими: G–G–G–G, C–C–G–G, D–D–G–G; и т. д.

Сложность аккордовых прогрессий меняется в зависимости от жанра и исторического периода. Некоторые поп и рок песни с 1980-х по 2010-е имеют довольно простые аккордовые прогрессии. В фанк-музыке делается упор на грув и ритм, поэтому многие фанк-песни могут быть основаны на одном аккорде. Некоторые джаз-фанк песни основаны на двух-, трех- или четырёх- импровизированных аккордах. Некоторые панк и хардкор-панк песни используют только один аккорд. С другой стороны, бибоп джаз песни имеют 32-тактовую форму, где один или два аккорда меняются каждый такт.

0,0(0 оценок)
Ответ:
dimadementev2
dimadementev2
09.02.2021 15:12

Ця реакція, як і в українських землях, підвладних Російській імперії, мала досить широку амплітуду: від пасивного спротиву (скарги, втечі тощо) до активної протидії (вбивства поміщиків, відкритий збройний опір, організація масових антифеодальних виступів тощо).

Продовжуючи славні традиції 1810-1825 p. розгорнувся активний опришківський рух. Його лідерами у Східній Галичині були Ю. Оженюк, Д. Якимчук, П. Мельничук, а на Закарпатті - С. Товта, І. Кокоша та ін.

Розгортанню селянського руху, як і в Росії, значною мірою сприяли чутки (про скорочення панщини; створення на окремих територіях вільних слобод, жителі яких на 10 років позбавлялися панщини та податків тощо), які разом з посиленням експлуатації стали каталізаторами масових селянських виступів на Чортківщині (1809 p.), Комарнівщині (1819-1822 p.) та інших районах Східної Галичини.

У Північній Буковині найбільшим був виступ під проводом Л. Кобилиці (1812-1851 p.), який 1843-1844 p. очолив селян 22 громад. Повстанці категорично відмовилися від панщини, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимогу вільного користування лісами та пасовиськами, ратували за відкриття українських шкіл. Лише за до військ австрійському Урядові вдалося придушити цей виступ.

У Закарпатті активність селянського руху особливо зросла у зв'язку з повстанням у Східній Словаччині. Стихійні "холерні бунти" прокотилися краєм 1831 p. Масові заворушення охопили селян Ужанської та Березької жуп. Всього протягом першої половини XIX ст. відбулося 15 виступів, більшість з яких припинилася лише після втручання каральних загонів.

Реформи Марії-Терези та Иосифа II сприяли пробудженню національного життя в західноукраїнських землях. Специфіка національного відродження у цьому регіоні полягала в тому, що основними носіями української національної ідеї було духовенство. У 1816 p. з ініціативи священика І. Могильницького у Перемишлі виникла перша в Галичині культурно-освітня організація - "Товариство священиків", навколо якого гуртувалося патріотично настроєне греко-католицьке духовенство. Товариство стало активним оборонцем прав української мови, поборником українізації шкільництва.

Члени товариства енергійно сприяли прийняттю цісарем рішення 1818 р. про допущення у початкову школу української мови. З-під пера його учасників вийшли перші граматики української мови - І. Могильницького (1822 р.), И. Лозинського (1833 p.), Й. Левицького (1834 p.). Крім того, І. Могильницький написав науковий трактат польською мовою "Розвідка про руську мову" (1829 р.), у якому обстоював ідею самобутності української мови, вказував на її відмінність від польської та російської, обґрунтовував її рівноправне місце серед інших слов'янських мов.

На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів. Саме тут виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання "Руська трійця". Таку назву воно отримало тому, що його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихованців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811-1843 p.), І. Вагилевич (1811-1866 p.) та Я. Головацький (1814-1888 p.), які активно виступили на захист рідної української мови (термін "руська" для галичан означав українська).

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Другие предметы
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота