Справа Ганнуся написала любовну записку Володі, заховала її у підручник і прийшла в клас. Клас у них 7-А. Ганнусі виповнилося чотирнадцять років. Володя старший на один рік… А записки я не читав, вона в обласному центрі, її взяв із собою слідчий. Молодий учитель передав мені її зміст: за піти в клуб на «Білу гриву» - і «я тебе люблю» - та кілька загадкових крапок. Та дівчині не повезло: хлопці перехватили записку, почали носитися по партах, читати вголос, улюлюкати. Хвилина була надто весела, але не для Ганнусі: вона стояла розпатлана, у поті та кричала: «Віддайте, дурні нещасні! Не смійте, віддайте!». Учитель застав цю біготню, почув крик дівчини, побачив безпорядок. «Що я мав робити? Я повинен розрядити атмосферу, відібрати записку і заховати у портфель, не читаючи. Розпочати урок, погасити недобре збудження. А вже потім наодинці вивчати нещасну записку, розмірковувати, що робити – самому поговорити з ученицею або зручніше доручити це Олені Петрівні. Або взагалі залишити розмову – адже записка дитяча, чесне слово. А я вихопив із рук хлопчика і вголос, скандуючи, натискаючи на всі педалі голосом і посмішкою, почав її читати… Другий раз Ганнуся вислухала свої зізнання в коханні. Потім я розпочав урок – сорок п’ять хвилин. І перерва…». На перерві записка потрапила до рук директора школи. Він за маму Ганнусі, яка жила поряд зі школою і якраз розвішувала білизну. Покликали Ганнусю з класу. І вголос при всіх учителях прочитали записку. Мати у присутності учителів біля дверей учительської почала шмагати Ганнусю мотком мотузки. Ганнуся вирвалася і побігла за поріг школи до залізничної колії, де якраз проходив швидкий поїзд… Потім слідство… 1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду використання методів виховання. 2. Це трагічний випадок, чи результат помилок вихователів? 3. Як би діяли ви в цій ситуації (з позиції учителя, директора школи, мами)?
ответ: Я ору, Міхеєва 100% знає відповідь