Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
амая знаменитая достопримечательность Франции, несомненно, Эйфелева башня. Построенная, чтобы украшать вход на Всемирную выставку 1889 года, Эйфелева башня должна была быть разобрана через двадцать лет. Однако с наступлением эпохи радио она неожиданно оказалась востребованной — на вершине Эйфелевой башни были установлены радиоантенны.
Эйфелева башня фигурировала в одной из самых громких афер века. Некий Виктор Люстриг в 1925 году под покровом тайны собрал совещание бизнесменов, на котором объявил, что правительство намеревается продать Эйфелеву башню на металлолом. Башню, заплатив фантастическую сумму наличными, выкупил Андре Пуассон. Даже распознав обман, он не стал обращаться в полицию, опасаясь насмешек, что позволило Люстригу продать Эйфелеву башню еще раз.
Самый идеальный
Говорят, что на территории Франции расположено более 40 000 замков разного возраста, сохранности и размеров. Во Франции даже существует объединение отелей, расположенных в замках, насчитывающее 525 членов.
Одним из самых замысловатых произведений замковой архитектуры считается Идеальный замок Фердинанда Шеваля. Обычный французский почтальон, после выхода на пенсию на протяжении 33 лет строил замок своей мечты. В Идеальном замке нашлось место архитектурным традициям Китая, Индии, Ближнего Востока, сумасшедшим идеям Антонио Гауди. Все стены замка испещрены изречениями Будды и Христа, разнообразными фантастическими фигурами. Понятно, что соседи смотрели на почтальона-архитектора как на ненормального. Только после смерти Шеваля, его творение было оценено такими светилами как Пабло Пикассо и Андре Бретон и взято под охрану Министерством культуры Франции. Замок находится на полпути между Лионом и Валансом.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
амая знаменитая достопримечательность Франции, несомненно, Эйфелева башня. Построенная, чтобы украшать вход на Всемирную выставку 1889 года, Эйфелева башня должна была быть разобрана через двадцать лет. Однако с наступлением эпохи радио она неожиданно оказалась востребованной — на вершине Эйфелевой башни были установлены радиоантенны.
Эйфелева башня фигурировала в одной из самых громких афер века. Некий Виктор Люстриг в 1925 году под покровом тайны собрал совещание бизнесменов, на котором объявил, что правительство намеревается продать Эйфелеву башню на металлолом. Башню, заплатив фантастическую сумму наличными, выкупил Андре Пуассон. Даже распознав обман, он не стал обращаться в полицию, опасаясь насмешек, что позволило Люстригу продать Эйфелеву башню еще раз.
Самый идеальный
Говорят, что на территории Франции расположено более 40 000 замков разного возраста, сохранности и размеров. Во Франции даже существует объединение отелей, расположенных в замках, насчитывающее 525 членов.
Одним из самых замысловатых произведений замковой архитектуры считается Идеальный замок Фердинанда Шеваля. Обычный французский почтальон, после выхода на пенсию на протяжении 33 лет строил замок своей мечты. В Идеальном замке нашлось место архитектурным традициям Китая, Индии, Ближнего Востока, сумасшедшим идеям Антонио Гауди. Все стены замка испещрены изречениями Будды и Христа, разнообразными фантастическими фигурами. Понятно, что соседи смотрели на почтальона-архитектора как на ненормального. Только после смерти Шеваля, его творение было оценено такими светилами как Пабло Пикассо и Андре Бретон и взято под охрану Министерством культуры Франции. Замок находится на полпути между Лионом и Валансом.