There are proponents of a new type of computing that uses strands of DNA in a test tube to perform computations–to solve problems like the "Traveling Salesman" problem. These proponents note that in a small volume, there are trillions of small DNA chunks that could (in effect) try trillions of different tours for the salesman, and report the shortest tour. Here's your question: Suppose the salesman has to visit N cities. How big does N have to be before the number of tours that he would have to test (in the worst case) is larger than a trillion? (And you'll need to use a calculator!)
Образ Юм-Юма
Юм-Юм – кращий друг головного героя в Країні далекій.
Зовнішність – хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима.
Соціальне становище – син садівника.
Вчинки – готовий прийти на до .
Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці.
«То був хлопчик з таким самим каштановим чубом і з такими самими карими очима, як у Бенка».
Образ тата-короля
Тато Mio є королем Країни Далекої.
«Який він був гарний, як мерехтіло золотом та діамантами його вбрання! З вигляду він був схожий на Бенкового тата, тільки вродливіший. Шкода, що тітка не бачила його».
Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»).
Объяснение:
Сори что так много
Слово "культура" останнім часом на устах багатьох людей.
Різні люди по-різному підходять до цієї тематики. Більшість тих, хто зацікавлений культурою, розуміючи її важливість у житті народу, нарікають, що державна влада дуже мало уваги присвячує культурі, а головний їхній аргумент – це нікчемний відсоток державного бюджету, виділений на сферу культури.
Це, напевно, правда, бо відповідальні за інститути культури особи досить голосно говорять про брак фінансової підтримки.
Цю тему можна розвивати, але нехай це роблять ті люди, які мають до цілої проблематики безпосередній стосунок.