Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Есть одна гениальная по своей многозначительности фраза Мухтара Ауэзова: «В Абае приоритетно превалирует восточное, а не западное» («Абайдың батысынан шығысы басым»). Нам же более знаком Абай как пропагандист сближения с западной цивилизацией. Ауэзов адресует нам еще одно важное замечание: «Он был всегда до самого последнего времени занят изучением древних трактатов восточных мудрецов». Абай в своих произведениях часто цитирует или прямо ссылается на ученых древности. Один из них – Дауани Гуламахи. Истинное имя средневекового мудреца Жалал-ад-дин Мухаммед ибн Асхад ад-Дауани. Его классические труды по философии, этике, логике, астрономии, алгебре, поэзии были хорошо известны Абаю Кунанбаеву.
Еще одна весьма существенная черта творчества Абая, которая намеренно ретушировалась в предшествовавшие годы, – его религиозность. Мы зачастую не замечаем того, что до сих пор продолжаем смотреть на великого поэта с позиций атеиста. Были даже исследования, в которых некие псевдоученые «успешно» доказывали, что воззрения поэта глубже и прогрессивнее, чем некие установки ислама, и т. д.
Сейчас, когда существование Творца не отрицается последними достижениями науки, мы должны подойти к таким во серьезнее. Ведь вера Абая естественна и глубоко осознанна, она пронизывает его поэзию, она направляет и наставляет, она реалистична и убедительна:
«Природа смертна, человек –
бессмертен,
Даже если он не может
повернуть время вспять.
Отделение друг от друга «я»
и «моего» –
Несведущие по неведению
назвали «смертью».
Вековая мудрость предков
Еще один стереотип, от которого нам следует отказаться, – это так называемая навязанная нам «младописьменность». Якобы некоторые народы, к числу которых причисляли и казахов, получили письменность совсем недавно, а грамотность – ее вообще от «красных советов» в подарок унаследовали. И были мы «устноговорящим и устнообщающимся» племенем с устным фольклором и устным литературным языком. Пока не научились писать. Сегодня мы знаем, что это полная чушь. Но научно это еще не обосновали и не показали в виде стройной концепции с выверенной системой аргументации.
Ведь устойчивая письменная традиция существовала в Великой степи на протяжении многих веков. Руника последовательно трансформировалась в арабографическую вязь, которая связала воедино и общетюркский литературный язык «тюркú», на котором наши предки писали поэмы и дастаны-кисса, научные трактаты и религиозные труды, официальные письма и распоряжения правителей, и родную речь.
Если внимательно проанализировать центральную концепцию Абая о совершенном человеке «толық адам», то становится очевидным ее категориальная и последовательная связь с идеологией «Хикметов» Ходжи Ахмета Яссауи, с суфийско-мусульманской мировоззренческо-поведенческой установкой «кемель адам», в свою очередь, непосредственно восходящей к теории «камиль инсан» Жусупа Баласагуна, тысячелетие которого отмечалось несколько лет назад под эгидой ООН.
С другой стороны, «Кутадгу Билиг» Баласагуна, несомненно, базируется на глубоком знании серии статей аль-Фараби «аль-Мадина аль-Фадиль». Об этом обоснованно писал в свое время турецкий тюрколог Рашиди Арат. А известный философ-антрополог Клод Леви-Стросс пошел еще дальше. Он доказал, что концепция демократической системы управления государством эпохи возрождения Европы напрямую связана и зиждется на научно разработанной системе «добродетельного города-государства» Абу Насра аль-Фараби.
И самое примечательное заключается в том, что вековая мудрость наших предков последовательно заимствовалась последующими поколениями мыслителей, поэтов и ученых на протяжении более чем тысячелетнего периода. Одна из самых прогрессивных концепций демократического общежития начиная с IX века нашей эры и европейского Ренессанса, апробированная веками, передавалась из поколения в поколение. И до сих пор живет в сознании и культуре казахского народа – в поэзии Абая и его последователей.
Реализуя начинание Главы государства, мы познаем не только себя, но и мир. Мир великих предков, мир будущего и современности, мир Абая
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Есть одна гениальная по своей многозначительности фраза Мухтара Ауэзова: «В Абае приоритетно превалирует восточное, а не западное» («Абайдың батысынан шығысы басым»). Нам же более знаком Абай как пропагандист сближения с западной цивилизацией. Ауэзов адресует нам еще одно важное замечание: «Он был всегда до самого последнего времени занят изучением древних трактатов восточных мудрецов». Абай в своих произведениях часто цитирует или прямо ссылается на ученых древности. Один из них – Дауани Гуламахи. Истинное имя средневекового мудреца Жалал-ад-дин Мухаммед ибн Асхад ад-Дауани. Его классические труды по философии, этике, логике, астрономии, алгебре, поэзии были хорошо известны Абаю Кунанбаеву.
Еще одна весьма существенная черта творчества Абая, которая намеренно ретушировалась в предшествовавшие годы, – его религиозность. Мы зачастую не замечаем того, что до сих пор продолжаем смотреть на великого поэта с позиций атеиста. Были даже исследования, в которых некие псевдоученые «успешно» доказывали, что воззрения поэта глубже и прогрессивнее, чем некие установки ислама, и т. д.
Сейчас, когда существование Творца не отрицается последними достижениями науки, мы должны подойти к таким во серьезнее. Ведь вера Абая естественна и глубоко осознанна, она пронизывает его поэзию, она направляет и наставляет, она реалистична и убедительна:
«Природа смертна, человек –
бессмертен,
Даже если он не может
повернуть время вспять.
Отделение друг от друга «я»
и «моего» –
Несведущие по неведению
назвали «смертью».
Вековая мудрость предков
Еще один стереотип, от которого нам следует отказаться, – это так называемая навязанная нам «младописьменность». Якобы некоторые народы, к числу которых причисляли и казахов, получили письменность совсем недавно, а грамотность – ее вообще от «красных советов» в подарок унаследовали. И были мы «устноговорящим и устнообщающимся» племенем с устным фольклором и устным литературным языком. Пока не научились писать. Сегодня мы знаем, что это полная чушь. Но научно это еще не обосновали и не показали в виде стройной концепции с выверенной системой аргументации.
Ведь устойчивая письменная традиция существовала в Великой степи на протяжении многих веков. Руника последовательно трансформировалась в арабографическую вязь, которая связала воедино и общетюркский литературный язык «тюркú», на котором наши предки писали поэмы и дастаны-кисса, научные трактаты и религиозные труды, официальные письма и распоряжения правителей, и родную речь.
Если внимательно проанализировать центральную концепцию Абая о совершенном человеке «толық адам», то становится очевидным ее категориальная и последовательная связь с идеологией «Хикметов» Ходжи Ахмета Яссауи, с суфийско-мусульманской мировоззренческо-поведенческой установкой «кемель адам», в свою очередь, непосредственно восходящей к теории «камиль инсан» Жусупа Баласагуна, тысячелетие которого отмечалось несколько лет назад под эгидой ООН.
С другой стороны, «Кутадгу Билиг» Баласагуна, несомненно, базируется на глубоком знании серии статей аль-Фараби «аль-Мадина аль-Фадиль». Об этом обоснованно писал в свое время турецкий тюрколог Рашиди Арат. А известный философ-антрополог Клод Леви-Стросс пошел еще дальше. Он доказал, что концепция демократической системы управления государством эпохи возрождения Европы напрямую связана и зиждется на научно разработанной системе «добродетельного города-государства» Абу Насра аль-Фараби.
И самое примечательное заключается в том, что вековая мудрость наших предков последовательно заимствовалась последующими поколениями мыслителей, поэтов и ученых на протяжении более чем тысячелетнего периода. Одна из самых прогрессивных концепций демократического общежития начиная с IX века нашей эры и европейского Ренессанса, апробированная веками, передавалась из поколения в поколение. И до сих пор живет в сознании и культуре казахского народа – в поэзии Абая и его последователей.
Реализуя начинание Главы государства, мы познаем не только себя, но и мир. Мир великих предков, мир будущего и современности, мир Абая