Рідна домівка мумі-тролів — гостинний блакитний будиночок, який розташований у чарівній Долині Мумі. Це той жаданий і гостинний причал, де завжди радо зустрінуть мандрівника, ким би він не був, де обігріють, нагодують, зрозуміють і втішать, бо там більше за скарби цінують дружбу і любов.
У Мумі-будинку найбільше поважають індивідуальність і намагаються її побачити у кожному. Тут розуміють: будь-який троль повинен мати можливість взяти, проживаючи в Мумі-будинку, те, що найбільше відповідає його унікальним здібностям.
Мешканці мумі-будинку[ред. | ред. код]
У мумі-будинку мешкають
Мумі-троль
Загальний улюбленець. Зворушує своєю відкритістю, доброзичливістю, любов'ю до батьків та симпатією до друзів. Він із задоволенням, як і будь-яка дитина, віддається різноманітним пригодам, мандрівкам, прагне чогось нового, незвіданого, таємничого і чарівного. Інколи маленькому Мумі здається, що час уповільнюється, а думки стають великими-великими: це він росте. Загалом Мумі-троль хоробрий, але іноді боязкий. Легко заводить знайомства, чим завдає головного болю своїй мамі.
Мумі-мама
Найкраща мама у світі! Мама Мумі-троля — втілення доброти, ніжності, турботи. Завжди готова прийняти нову «порцію» друзів улюбленого сина, нагодувати, приголубити й покласти спати всю цю ораву. Вона завжди із сумкою. Що в сумці? Нічого особливого речі, які можуть терміново знадобитися. Наприклад, сухі панчохи, карамельки, ліки від шлунка… Мумі-мама була принесена морем в обійми Мумі-тата.
Мумі-тато
Народився за найнезвичайнішого розташування зірок і залишений у Будинку підкидьок Гемулихи. Замолоду багато подорожував, сам збудував Мумі-будинок. Він також найвідоміший письменник у Долині Мумі та на її околицях. Талановитий, вірний своїм уподобанням, дружбі, здатний на екстравагантні витівки, заохочує все незвичайне у своєму оточенні.
Чмих (Крихітне Звірятко)
Трошки жадібний, любить скиглити. Небайдужий до всього яскравого і солодкого. Знайшов незвичайний грот (правда, не зовсім сам). Син Вертя та Підливки.
Нюхмумрик
Той, хто навесні будить Мумі-дол. Кожне літо проводить у Мумі-долі, а восени іде в далекі краї. Знайомий з усіма тваринами і птахами. Вірний друг Мумі-троля, невтомний шукач пригод. У ньому вирує кров романтика і поета. Любить викурити люльку і пограти на губній гармошці. Не любить таблички з заборонами, будинки і сторожа парку. Син Мюмлі та Потішника.
Хропусь
Зовні схожий на Мумі-троля, але, як і всі хропусі, змінює свій колір залежно від настрою. Має перуку, подібну до перуки Ісаака Ньютона. Любить наводити порядок і проводити різноманітні збори. Дуже серйозний тип. Але все ж таки не розуміє, навіщо на світі існують сестри.
Хропся
Сестричка Хропуся. Кокетлива модниця: має шовковистий чубчик і золотий браслетик на ніжці. Любить прикраси і проводити багато часу перед люстерком. Може бути напрочуд серйозною.
Предок Мумі-троля
Дуже старенький. Живе у печі. Має слабкість до розшитих бісером шнурочків для пічної в'юшки.
Чупсля і Трясля
Дві маленькі вертляві подружки з великою валізою. Розмовляють не дуже зрозумілою мовою. Милі, але безтямкі. Обожнюють молоко і вміст своєї валізи.
Вітрогонка
Досить загадкова панночка. Трошечки чарівниця. Живе у купальні в оточенні мишок-невидимок. Початок весни святкує грою на шарманці.
Мара
Холодна, страхітлива і жахлива, але… самотня. Сідає на кожний вогник, щоб зігрітися, але, звичайно, гасить його.
Гемуль
В нього величезний ніс. Ходить у сукні, яка дісталася йому від тітки. Він досить занудний, любить командувати і ніколи не визнає своєї неправоти. Колекціонує поштові марки. Коли грають у схованки, завжди ховається під диваном — на більше в нього не вистачає уяви.
Мюмля
Мама Маленької Мю, її старшої сестри, Нюхмумрика та ще багатьох мюмлят.
Потішник
Тато Нюхмумрика. Привабливий і веселий шукач пригод, але дуже ледачий.
Донька Мюмлі
Дівчина серйозна і прямолінійна. Любить себе й своє розкішне волосся. Весь час розшукує молодшу сестру.
Маленька Мю
Найменша мюмля у світі. Досить єхидна й уїдлива, але не зі зла, а тому, що не бачить причини бути іншою.
Геракл — эпический герой, настоящее имя Алкид. Прозвище "Геракл" ему дано Дельфийским оракулом и означает "прославленный из-за гонений Геры".
Отцом Геракла был Зевс, матерью — Алкмена из рода Персея. Геракл родился в Фивах. Когда Алкмена должна была родить, Зевс обьявил, что родившийся в этот день герой станет владыкой потомков Персея и всех земных народов. Ревнивая Гера задержала роды Алкмены и ускорила рождение внука Персея Еврисфея, что обрекало Геракла повиноваться Еврисфею. Алкмена родила близнецов: Геракла и Ификла (сына Амфитриона, царя Тиринфа, являвшегося законным супругом Алкмены). Гера послала к малютке Гераклу двух огромных змей, чтобы умертвить ребенка, но Геракл задушил их. Амфитрион научил Геракла управлять колесницей, Автолик — борьбе, Эврит — стрельбе из лука, Евмолп и Лин — музыке, кентавр Хирон — наукам. Когда Лин хотел наказать Геракла за леность, герой нечаянно убил учителя, и Амфитрион, боясь огромной силы юноши, послал его пасти стада на Киферон.
Когда восемнадцатилетний Геракл вернулся в Фивы, он застал послов орхоменского царя Эргина, требовавшего от Фив позорной ежегодной дани. Геракл пошел войной на орхоменцев, победил их и заставил платить вдвое большую дань. В благодарность царь Фив Креонт выдал за Геракла свою дочь Мегару. Гера, продолжая преследовать Геракла, ни на него безумие, в припадке которого герой убил своих детей и двух детей Ификла. Придя в себя и очистившись от убийства, Геракл в соответствии с судьбоносным предсказанием был вынужден пойти на службу к Еврисфею и совершил по его приказанию 12 подвигов:
Подвиг 8. Одолел царя Диомеда, бросавшего чужеземцев на сьедение своим коням-людоедам.
Подвиг 9. Добыл пояс царицы амазонок Ипполиты для Адметы, дочери Еврисфея.
Подвиг 10. Похитил пасшихся на острове Эрития коров Гериона, трехголового великана, обитавшего на крайнем западе, где Геракл воздвиг т.н. Геракловы Столбы. Ко времени этого подвига приурочивается победа Геракла над Антеем.
Совершив эти подвиги, Геракл избавился от служения Еврисфею. Он вернулся в Фивы, развелся с Мегарой, считая, что этот брак неугоден богам, и выдал ее за своего племянника и друга Иолая. После этого Геракл вывел из Аида жену Адмета Алкестиду и героя Тесея, сразившись с демоном смерти Танатосом и ранив самого бога Аида. Затем Геракл ушел в Эхалию, где просил у царя Эврита руки его дочери Иолы. Автолик увел у Эврита стадо, и царь, заподозрив Геракла в краже, отказал герою. Геракл вместе с братом Иолы Ифитом отправился на поиски стада с тем, чтобы доказать свою невиновность, но Гера в пути затмила разум Геракл и он убил Ифита. Чтобы искупить убийство, Геракл должен был три года служить рабом лидийской царице Омфале. Во время службы у Омфалы Геракл переловил карликов-кекропов, отпустив их затем на волю, а также убил разбойника Силея.

Позднее Геракл участвовал в походе аргонавтов и в Калидонской охоте, пошел войной на троянского царя Лаомедонта, оскорбившего героя при возвращении его с поясом Ипполиты. Троя была взята, а Лаомедонт и его сыновья, кроме Приама — перебиты. Следующую войну Геракл повел против пилосского царя Нелея, которого разбил, уничтожив всех побежденных, кроме царя Нестора. Далее Геракл перебил многих кентавров и стал невольным виновником гибели благого кентавра Хирона — своего учителя. За руку Деяниры, дочери калидонского царя Ойнея, Геракл сразился с речным божеством Ахелоем и победил его. Женившись на Деянире, Геракл отправился к своему другу Кеику. По дороге кентавр Несс, перевозивший Деяниру через реку, пытался ее похитить. Геракл убил Несса стрелой, отравленной ядом Лернейской гидры. Умирая, Несс дал Деянире коварный совет — собрать его отравленную кровь, говоря, что это волшебное зелье, возвращающее утраченную любовь. Когда Геракл, победив Эврита, захватил в плен его дочь Иолу, Деянира, боясь, что Геракл покинет ее ради Иолы, прислала Гераклу одежду, пропитанную кровью Несса. Одев ее, Геракл стал испытывать невыносимые мучения и сам лег на погребальный костер. После своей смерти на погребальном костре Геракл был вознесен на Олимп, причислен к бессмертным и ему в жены была дана дочь Зевса — Геба.
Из более поздних мифов о Геракле известны рассказы о его пребывании в Скифии, где, сойдясь со змеей-девой Ехидной, он стал родоначальником скифов и родственных скифам народам, а также об освобождении Прометея и участии в борьбе богов с гигантами.
В римской мифологической традиции Г. соответствует Геркулес.
Відповідь:Помешкання мумі-тролів[ред. | ред. код]
Рідна домівка мумі-тролів — гостинний блакитний будиночок, який розташований у чарівній Долині Мумі. Це той жаданий і гостинний причал, де завжди радо зустрінуть мандрівника, ким би він не був, де обігріють, нагодують, зрозуміють і втішать, бо там більше за скарби цінують дружбу і любов.
У Мумі-будинку найбільше поважають індивідуальність і намагаються її побачити у кожному. Тут розуміють: будь-який троль повинен мати можливість взяти, проживаючи в Мумі-будинку, те, що найбільше відповідає його унікальним здібностям.
Мешканці мумі-будинку[ред. | ред. код]
У мумі-будинку мешкають
Мумі-троль
Загальний улюбленець. Зворушує своєю відкритістю, доброзичливістю, любов'ю до батьків та симпатією до друзів. Він із задоволенням, як і будь-яка дитина, віддається різноманітним пригодам, мандрівкам, прагне чогось нового, незвіданого, таємничого і чарівного. Інколи маленькому Мумі здається, що час уповільнюється, а думки стають великими-великими: це він росте. Загалом Мумі-троль хоробрий, але іноді боязкий. Легко заводить знайомства, чим завдає головного болю своїй мамі.
Мумі-мама
Найкраща мама у світі! Мама Мумі-троля — втілення доброти, ніжності, турботи. Завжди готова прийняти нову «порцію» друзів улюбленого сина, нагодувати, приголубити й покласти спати всю цю ораву. Вона завжди із сумкою. Що в сумці? Нічого особливого речі, які можуть терміново знадобитися. Наприклад, сухі панчохи, карамельки, ліки від шлунка… Мумі-мама була принесена морем в обійми Мумі-тата.
Мумі-тато
Народився за найнезвичайнішого розташування зірок і залишений у Будинку підкидьок Гемулихи. Замолоду багато подорожував, сам збудував Мумі-будинок. Він також найвідоміший письменник у Долині Мумі та на її околицях. Талановитий, вірний своїм уподобанням, дружбі, здатний на екстравагантні витівки, заохочує все незвичайне у своєму оточенні.
Чмих (Крихітне Звірятко)
Трошки жадібний, любить скиглити. Небайдужий до всього яскравого і солодкого. Знайшов незвичайний грот (правда, не зовсім сам). Син Вертя та Підливки.
Нюхмумрик
Той, хто навесні будить Мумі-дол. Кожне літо проводить у Мумі-долі, а восени іде в далекі краї. Знайомий з усіма тваринами і птахами. Вірний друг Мумі-троля, невтомний шукач пригод. У ньому вирує кров романтика і поета. Любить викурити люльку і пограти на губній гармошці. Не любить таблички з заборонами, будинки і сторожа парку. Син Мюмлі та Потішника.
Хропусь
Зовні схожий на Мумі-троля, але, як і всі хропусі, змінює свій колір залежно від настрою. Має перуку, подібну до перуки Ісаака Ньютона. Любить наводити порядок і проводити різноманітні збори. Дуже серйозний тип. Але все ж таки не розуміє, навіщо на світі існують сестри.
Хропся
Сестричка Хропуся. Кокетлива модниця: має шовковистий чубчик і золотий браслетик на ніжці. Любить прикраси і проводити багато часу перед люстерком. Може бути напрочуд серйозною.
Предок Мумі-троля
Дуже старенький. Живе у печі. Має слабкість до розшитих бісером шнурочків для пічної в'юшки.
Чупсля і Трясля
Дві маленькі вертляві подружки з великою валізою. Розмовляють не дуже зрозумілою мовою. Милі, але безтямкі. Обожнюють молоко і вміст своєї валізи.
Вітрогонка
Досить загадкова панночка. Трошечки чарівниця. Живе у купальні в оточенні мишок-невидимок. Початок весни святкує грою на шарманці.
Мара
Холодна, страхітлива і жахлива, але… самотня. Сідає на кожний вогник, щоб зігрітися, але, звичайно, гасить його.
Гемуль
В нього величезний ніс. Ходить у сукні, яка дісталася йому від тітки. Він досить занудний, любить командувати і ніколи не визнає своєї неправоти. Колекціонує поштові марки. Коли грають у схованки, завжди ховається під диваном — на більше в нього не вистачає уяви.
Мюмля
Мама Маленької Мю, її старшої сестри, Нюхмумрика та ще багатьох мюмлят.
Потішник
Тато Нюхмумрика. Привабливий і веселий шукач пригод, але дуже ледачий.
Донька Мюмлі
Дівчина серйозна і прямолінійна. Любить себе й своє розкішне волосся. Весь час розшукує молодшу сестру.
Маленька Мю
Найменша мюмля у світі. Досить єхидна й уїдлива, але не зі зла, а тому, що не бачить причини бути іншою.
Геракл — эпический герой, настоящее имя Алкид. Прозвище "Геракл" ему дано Дельфийским оракулом и означает "прославленный из-за гонений Геры".
Отцом Геракла был Зевс, матерью — Алкмена из рода Персея. Геракл родился в Фивах. Когда Алкмена должна была родить, Зевс обьявил, что родившийся в этот день герой станет владыкой потомков Персея и всех земных народов. Ревнивая Гера задержала роды Алкмены и ускорила рождение внука Персея Еврисфея, что обрекало Геракла повиноваться Еврисфею. Алкмена родила близнецов: Геракла и Ификла (сына Амфитриона, царя Тиринфа, являвшегося законным супругом Алкмены). Гера послала к малютке Гераклу двух огромных змей, чтобы умертвить ребенка, но Геракл задушил их. Амфитрион научил Геракла управлять колесницей, Автолик — борьбе, Эврит — стрельбе из лука, Евмолп и Лин — музыке, кентавр Хирон — наукам. Когда Лин хотел наказать Геракла за леность, герой нечаянно убил учителя, и Амфитрион, боясь огромной силы юноши, послал его пасти стада на Киферон.
Когда восемнадцатилетний Геракл вернулся в Фивы, он застал послов орхоменского царя Эргина, требовавшего от Фив позорной ежегодной дани. Геракл пошел войной на орхоменцев, победил их и заставил платить вдвое большую дань. В благодарность царь Фив Креонт выдал за Геракла свою дочь Мегару. Гера, продолжая преследовать Геракла, ни на него безумие, в припадке которого герой убил своих детей и двух детей Ификла. Придя в себя и очистившись от убийства, Геракл в соответствии с судьбоносным предсказанием был вынужден пойти на службу к Еврисфею и совершил по его приказанию 12 подвигов:

Подвиг 1. Задушил Немейкого льва.
Подвиг 2. Умертвил Лернейскую гидру.
Подвиг 3. Поймал Керинейскую лань.
Подвиг 4. Поймал живым Эриманфского вепря, опустошавшего Аркадию.
Подвиг 5. Истребил Стимфальских птиц.
Подвиг 6. Очистил конюшни Авгия.
Подвиг 7. Осилил критского быка, изрыгавшего пламя.
Подвиг 8. Одолел царя Диомеда, бросавшего чужеземцев на сьедение своим коням-людоедам.
Подвиг 9. Добыл пояс царицы амазонок Ипполиты для Адметы, дочери Еврисфея.
Подвиг 10. Похитил пасшихся на острове Эрития коров Гериона, трехголового великана, обитавшего на крайнем западе, где Геракл воздвиг т.н. Геракловы Столбы. Ко времени этого подвига приурочивается победа Геракла над Антеем.
Подвиг 11. Добыл золотые яблоки Гесперид.
Подвиг 12. Одолел стража Аида — чудовищного пса Кербера.
Совершив эти подвиги, Геракл избавился от служения Еврисфею. Он вернулся в Фивы, развелся с Мегарой, считая, что этот брак неугоден богам, и выдал ее за своего племянника и друга Иолая. После этого Геракл вывел из Аида жену Адмета Алкестиду и героя Тесея, сразившись с демоном смерти Танатосом и ранив самого бога Аида. Затем Геракл ушел в Эхалию, где просил у царя Эврита руки его дочери Иолы. Автолик увел у Эврита стадо, и царь, заподозрив Геракла в краже, отказал герою. Геракл вместе с братом Иолы Ифитом отправился на поиски стада с тем, чтобы доказать свою невиновность, но Гера в пути затмила разум Геракл и он убил Ифита. Чтобы искупить убийство, Геракл должен был три года служить рабом лидийской царице Омфале. Во время службы у Омфалы Геракл переловил карликов-кекропов, отпустив их затем на волю, а также убил разбойника Силея.

Позднее Геракл участвовал в походе аргонавтов и в Калидонской охоте, пошел войной на троянского царя Лаомедонта, оскорбившего героя при возвращении его с поясом Ипполиты. Троя была взята, а Лаомедонт и его сыновья, кроме Приама — перебиты. Следующую войну Геракл повел против пилосского царя Нелея, которого разбил, уничтожив всех побежденных, кроме царя Нестора. Далее Геракл перебил многих кентавров и стал невольным виновником гибели благого кентавра Хирона — своего учителя. За руку Деяниры, дочери калидонского царя Ойнея, Геракл сразился с речным божеством Ахелоем и победил его. Женившись на Деянире, Геракл отправился к своему другу Кеику. По дороге кентавр Несс, перевозивший Деяниру через реку, пытался ее похитить. Геракл убил Несса стрелой, отравленной ядом Лернейской гидры. Умирая, Несс дал Деянире коварный совет — собрать его отравленную кровь, говоря, что это волшебное зелье, возвращающее утраченную любовь. Когда Геракл, победив Эврита, захватил в плен его дочь Иолу, Деянира, боясь, что Геракл покинет ее ради Иолы, прислала Гераклу одежду, пропитанную кровью Несса. Одев ее, Геракл стал испытывать невыносимые мучения и сам лег на погребальный костер. После своей смерти на погребальном костре Геракл был вознесен на Олимп, причислен к бессмертным и ему в жены была дана дочь Зевса — Геба.
Из более поздних мифов о Геракле известны рассказы о его пребывании в Скифии, где, сойдясь со змеей-девой Ехидной, он стал родоначальником скифов и родственных скифам народам, а также об освобождении Прометея и участии в борьбе богов с гигантами.
В римской мифологической традиции Г. соответствует Геркулес.